Глава 5.3

Він декілька секунд напружує мене мовчанням. Я ще глибше вганяю у нього свої нігті. Мені аж самій стає боляче. Ніби зараз вони зламаються.

— Хочеш загубити свою невинність зі мною — чоловіком, якого ти вперше побачила в клубі? — дає волю вустам, які ці секунди були зліплені німотою.

Пирхаю, відчуваючи, як мене відпускає моє хвилювання. Язик перестає нагадувати свинцеву плиту, що липне до піднебіння, а камінець розчиняється у горлі, мов льодяник.

— Загубити можна телефон, — говорю у відповідь та продовжую. — Сережки чи сумку, а ось це… Не вважаю, що та дрібниця, що в мене нікого не було, є чимось цінним.

На мої слова зіжмакує лоба, мов аркуш паперу, а очі опускає… Та різко підіймає їх зі запитанням:

— Впевнена, що хочеш саме зі мною та сьогодні? Більшість дівчат же мріє мати перший секс із тим, кого нестямно кохають. А краще після весілля… Щоб стати жінкою у першу шлюбну ніч.

Кохають…

Дякую! Не треба! Одного кохала ледь не до втрати пульсу, а він виявився брудним покидьком!

Добре, що й нічого з ним не мала, хоча інколи пробігали думки, що поцілунків мало. Що там… Мені інколи самій хотілося натякнути Віталію, що хочеться гріха…

— Мені до одного місця, що воліють ті уявні дівчата, — повертаюся до реальності. — У мене інші бажання…

— Ти п’яна, — тихо вимовляє він.

— Ні, твереза. Я нічого алкогольного не пила. Мене можна навіть за кермо сміливо садити.

— Ні, від іншого ти п’яна, Віто, — його обидві руки зариваються у моє волосся, яке перекладають на ліву сторону. — Даю ще один шанс. Гарно подумай. Зваж усе, аби потім не шкодувала.

— Хочу! — випалюю різкіше, аніж удар блискавки.

— Хочеш, — протягує і відповідає, розтягуючи кожне наступне слово. — Якщо так сильно хочеш, отримаєш.

Його руки покидають моє волосся, якому змінив положення, та підхоплюють мене за сідниці. Підіймає. Я перестаю робити в ньому дірки нігтями — обіймаю.

Декілька секунд — моя спина відчуває м’яке ліжко, а очі бачать чоловіка, який нависає наді мною й зазирає в очі. Невже все-таки очікує побачити там «ні»?

Чи, може, щось інше нишпорить?

Він нахиляється до мене та знову розтягнуто каже, але цього разу на вухо:

— Говори, якщо щось буде не так… Намагатимуся бути ніжним із тобою, хоча не приховую, що сміливіше думав та бажав. Домовилися?

— Так, — вдихаю його парфуми.

Його вуста падають мені на шию… Його манера поведінки кардинально змінюється. До цього такий вогонь палав, що ледь не до неба його язики досягали, і який би, мабуть, десяток пожежних автівок не ліквідував би, а зараз — суцільна ніжність, від якої також не менш приємно.

Не тільки трансформуються поцілунки, а й доторки чоловіка. Вони перестають бути жадібними й такими, що ладні на шмаття розірвати, а стають дуже обережними - немов торкається пелюсток квітки, які боїться пошкодити, адже трішки більше сили, аніж потрібно - і все…

Я заплющую очі та зчитую свій стан. Частина мене, яка боялася цього, і саме вона, мабуть, нагнала на мене отой заціпенілий стан - заспокоюється. Відчуваю млосне розслаблення в руках цього чоловіка, який з оксамитовою ніжністю обціловує кожний сантиметр мене, повільно рухаючись від шиї донизу, що наповнює мене ще більшим бажанням, яке мала до зупинки.

Я просто розчиняюся під його губами, як цукор у теплій воді. А пришвидшує це його подих, доторки…

А це тільки початок, бо вся ж ніч попереду…

Незабутня ніч…

Але ця медоточива ніч швидко проходить — відчиняє двері сонячний ранок. Я вже не сплю. Просто лежу й поки не підіймаюся. Згадую моменти нашої пристрасті, від якої аж всередині торнадо зривається й серцебиття пришвидшується.

Може, це наївно говорити, а у моєму випадку взагалі неправильно…

Але це найкраща ніч у моєму житті.

Найкраща…

Усе, що я відчувала… Мед. Солодкий та тягучий. І такий, що своїм смаком кидав у прірву насолоди, яку ніяк не передати літерами.

Лише треба відчувати, як шалено колотиться в грудях, шкірою та під нею йдуть електричні імпульси, а його вуста садять квіти пристрасті…

Ммм…

А Ніна лякала мене, що він збоченець… Ні… Якщо бути таким уважним і ніжним, то збочення — нехай! Я ладна ще раз кинутися такому збоченцю в обійми й відчути його вуста на своїх губах аж до самого ранку.

Чому ще раз цього не зробити?

Повертаюся й розплющую очі, аби побачити його…

Мене зустрічає розчарування, яке показує порожнє місце та злегка зім’яту подушку від його голови.

Я хмурюся, бо весь цей час у мене було переконання, що він лежить біля мене. Наче й відчувала його теплий подих. Він ковзав по моїй спині, опускаючись нижче до…

Мабуть, здалося… Я ж емоційно перезбуджена. Кожний протяг відчуваю.

Я підіймаюся з ліжка й нічого на себе не накидаючи йду до ванної, в надії, що він там…