Захисники, які ступили за межу життя

О. Калина "В медовий спас" (вірш)

Пам’яті Олександра Сокорчука

В Медовий Спас не медом – дьогтем
Стелилась доля під поріг.
А чорний ворон звістку горем
У дім з воєнних ніс доріг.

Ходила мама в церкву зранку,
Молилась Богу за дитя,
А на Донбасі спозаранку
Життя рушало в небуття.

І серце мами відчувало:
Стискалось, мліло у душі,
А чорні хмари все згущались –
Спішили плакати дощі.

Гучним відлунням чорна звістка
Як громом вдарила в село.
Вже однокласник знає й тітка,
В якої ноги відняло.

Душа матусі відчуває,
Та й серце в грудях тріпотить,
Але вона іще не знає –
До неї їдуть сповістить.

О, Боже милий, як сказати?!
Яка страшна й болюча мить!
Синів хто має – мусить знати,
Як серденько за них болить.

Минає п’ятий рік сьогодні,
Як Саши нашого нема.
Він у строю в Небесній Сотні –
Ми їх шануєм імена.

Не вірить мама, що немає –
Надіється, що він прийде.
Шматує серце своє й крає,
Та все ж чекає сина... Жде…

Подобається

#567 в Сучасна проза
#318 в Детектив/Трилер
#40 в Бойовик

Відредаговано: 03.08.2024