Захисники, які ступили за межу життя

О. Калина "Наш Юрій" (вірш)

Пам’яті Юрія Жабенко

Був Юрій старшим у сім’ї,
А із батьків – одна лиш мати.
Він шанував, любив її,
Завжди хотів допомагати.

Не просто було їй одній
На ноги діток піднімати:
Дівчатка дуже ще малі,
Не виріс ще і Юрин братик.

Не стало рано татуся,
То ж Юрій взяв на свої плечі,
З початку і аж до кінця,
Відповідальність за малечу.

Він мріяв швидко підрости,
Щоб вже самому заробляти,
Щоб гарні гроші в дім нести,
Господарем хорошим стати.

І після школи він учивсь
На водія і машиніста,
Та й автослюсарем трудивсь
І був той шлях його тернистим.

Непрохана прийшла війна
І мріям збутись не судилось.
У вир подій тягла вона –
На сході перша кров пролилась.

Військовий досвід хлопець мав,
Бо відслужив на той час в війську,
На захист Батьківщини став
І поважав людей армійських.

Бійці попали під обстріл,
Бо ворог сильно бив із «Градів».
Наш Юра у бою поліг –
Спасати – вже зусилля марні.

Його надії не збулись,
Хоча робив усе для цього.
Про все, що мріяв він колись,
Родина зробить задля нього.

Подобається

#567 в Сучасна проза
#318 в Детектив/Трилер
#40 в Бойовик

Відредаговано: 03.08.2024