6 (3)

…За кілька хвилин до нас приєднався Ілля з кількома коробками піци. Я навіть трошки пожалкувала, що не зважилась розповісти подругам про те, що він накоїв, бо, можливо, тоді не довелось би милуватися на його пику. Проте, коли ми всілися на підлогу, на диванні подушки, які щедро накидала Марія, і Северин обійняв мене за талію, всаджуючи поруч з тобою, Іллю перекосило так, що увесь дискомфорт від його присутності вмить щез.

Навіть якщо він щось бовкне, воно того варте! Хай тепер думає, яку дівчину втратив.

Хоча насправді поруч з Северином я не так вже й часто, як мусила б, згадувала свою помсту. Притулилась до його плеча і вирішила, що просто насолоджуватимусь проведеним разом днем.

Спочатку ми просто їхали і балакали про все, що приходило в голову. Більшість питань, щоправда, летіло в Северина.

– А ти десь навчаєшся? Чи вже працюєш? – спитала Таша.

– В медичному навчаюсь, а працюю в одній медлабораторії, – відповів Северин.

– Старшим куди пошлють? Поки без освіти, – гмикнула Лексі.

– Поки що молодшим куди пошлють, – розреготався він, підхоплюючи жарт, – бо до старшого ще не доріс. Але все у мене ще попереду, от закінчу університет… Інтернатуру, ординатуру, і нарешті зможу повноцінно практикувати. Хірургом хочу бути.

– Доведеться тобі, Женю, стільки років терпіти поруч з собою хлопця майже без роботи. І без нормального достатку, – закотила очі Лексі.

Маша роздратовано штурхнула її ліктем під ребра, але було вже пізно, уїдлива фраза встигла зірвалась з вуст подруги.

– Я зустрічаюсь з хлопцями не за гроші, – відрізала я. – І говорити про таке щонайменше непристойно, Лексі.

– Справді, не можна дорікати людині через те, що вона бідна, – гмикнув Ілля. – Але, Северине, ти не надто відволікайся від навчання, бо злетиш з бюджету, а контракт у меді дорогий…

– Дякую за хвилювання, – Северин подарував йому скупу усмішку, – але я звик все встигати, на відміну від деяких.

Ілля, якому запізнення уже вартувало наших «стосунків», сердито пирхнув і решту коментарів вирішив залишити при собі. Я видихнула з полегшенням: що ж, бодай з цього приводу позамовкали.

– Розкажіть краще, де ви вчитесь, – запропонував Северин. – І як познайомились з Женею. А то я про вас теж нічогісінько не знаю.

– Ну, ми з Лексі і Женею однокурсниці, Ілля теж. Мишко з потоку, – Марія подарувала хлопцеві сповнений цікавості і симпатії погляд.

– А з Ташею ми познайомилися ще на художніх курсах, – підхопила я, – і з тих пір майже нерозлучні. Кращі подружки!

– Я спочатку ніяк не могла повірити, що Євгенія Стрельбицька, про яку мені батько вдома торочив як про спадкоємицю велетенських статків, це та сама Женька, з якою ми сидимо поруч на курсах, – закивала Таша. – А потім, як дізналась і переконалася остаточно, все намагалась зрозуміти, коли ж побачу бодай одну ознаку пихатої мажорки. Женя все ніяк і ніяк!

– Бачиш, у мене не виходить бути пихатою, – я зніяковіла. – Може, давайте починати грати?

– Так, давно пора, – Ілля потер долоні. – Я першим кручу колесо! Правила всі знають? А, ми не вперше вже, всі! Поїхали!

Насправді, слід було б пояснити, як грати, Северинові, але Ілля так впевнено всіма керував, що я навіть не встигла втрутитися. Стрілка ж, наче спеціально, першою вказала на Северина, і йому під ніс всунули коробку з завданнями.

– Розказати, яка людина з присутніх тобі найменш приємна і чому, – прочитав він.

– Там не було таких завдань! – обурилась Маша.

Вона вихопила записку з рук Северина, але, звісно, він прочитав все правильно. Подруга роззирнулась і обурено витріщилась на надто задоволену Лексі.

– Це ти підсунула!

– Я вирішила урізноманітнити гру, – розвела руками вона. – Хіба тобі не буде так самій цікавіше, Маш? Давай, Северине, відповідай! Відмовитись не можна!

– Відмовитись можна, – заперечила я швидко, – просто той, хто відмовиться, вибуває з гри, і так до останнього переможця. А переможець отримує приз: для нього і його пари або кого він собі обере, організовують побачення.

Я чекала, що Северин зімне папірець і швидко кине його назад, але він знизав плечима.

– Добре. Просте питання. Найбільше з присутніх мені не подобається Ілля, – і він зиркнув на Лексі, показуючи, що у мого колишнього є серйозна конкурентка.

– Чому це я? – здивувався Ілля.

– Тому що ти безвідповідальний і пихатий, – розвів руками Северин. – А мені такі люди не до вподоби. Ну що, я кручу стрілку далі?