4 (2)

Зізнаватися в тому, що хлопець шалено приваблює мене, я не збиралась. Рано ще для таких заяв, я навіть подумки не хотіла з цим погоджуватися! Я горда самостійна дівчина, і якийсь там чоловік не може підкорити мене, мов ідіотку, з першого погляду.

– Так, є плани, – попри це, сказала я. – Ілля нізащо не відчепиться, якщо я не покажу перед всіма іншими, що у мене тепер є хлопець.

– А Северин згоден виступати для тебе такою ширмою?

– Якщо ти запитуєш про те, чи нема в нього когось, то ні, нема, – я хитнула головою. – Він сам-один. Тому я можу демонструвати його, кому заманеться.

– Я запитала про згоду, а не про відсутність дівчини.

– Він погодився, – я старанно ховала погляд від мачухи, бо знала, що варто Лілі зазирнути мені в очі, вона одразу зробить свої висновки.

– Здається, ти приховуєш дещо… Не тільки від мене, а й від себе, правильно я розумію? – поцікавилась вона і тихо розсміялась. – Люба, тобі не потрібно соромитись своїх почуттів, якщо вони раптом виникли. Просто будь обережною.

– Які там почуття! Ми знайомі лише один день.

– Ти ж знаєш, як ми з Вадимом познайомились, – Ліля знизала плечима. – Його до мене в лікарню приволокли якісь бандюки і хотіли, щоб я його для допиту підлатала. Знаєш, максимально не романтична обстановка. Проте він все одно підкорив мене з першого погляду. Кохання наздоганяє нас дуже раптово, просто не обов’язково втрачати від нього голову. Будь обережною і кохай собі на здоров’я так палко, як заманеться.

Я недовірливо зиркнула на мачуху. Вона підбадьорливо підморгнула мені.

– Не витрачай зайвий час на те, щоб боротися з самою собою. В світі вистачає поганих звичок, але закоханість в нормального хлопця – не одна з них.

– Думаєш, в Северина можна? – дідько, як це жалюгідно прозвучало, ніби я справді збиралась на нього западати. Не буде цього!

– Вирішувати тобі. Якщо я раптом вирішу, що він для тебе небезпечний і може втягнути в проблеми, я обов’язково про це скажу. А поки, – підморгнула мені Ліля, – давай, клич його до подружок. Треба ж такий скарб їм продемонструвати.

Звісно, я не одразу помчала до Северина, дарма, що хотілось. Для початку написала подругам і запропонувала прогулятися. Потім натякнула, що буду не сама, і залишила без відповіді питання, чи приведу я Іллю.

Лише після цього, швиденько перевдягнувшись в літню сукню, можливо, більш відкриту, ніж я вдягнула б до Іллі, я побігла донизу.

…Северин продовжував вправлятися, і я побачила, як він підтягується, скориставшись закріпленим на вулиці турніком. Вадимові потрібно було тренувати спину, тож спортивного інвентарю у нас на вулиці вистачало. Я, правда, завжди обходила його десятою дорогою, а зараз завмерла і витріщалась, відкривши рот. Що ти коїш, Женю, шануйся!

Северин ледь чутно видихав числа – рахував кількість підтягувань, – а я впивалась поглядом в його міцну спину. Нарешті він закінчив лік, відпустив турнік, зістрибуючи на землю, і повернувся до мене.

– Ти чого тут?.. – здивувався він.

– Це взагалі-то моє подвір’я.

– А, ну, так, – він трошки зашарівся. – Я не те мав на увазі. Просто не чекав тебе тут побачити. А я тейво… Вправляюсь тут. Твоя мачуха дозволила!

– Я так і подумала, що ти не сам вирішив вкрасти запасний одяг з Вадимової шафи, – не треба було дивитися так виразно на його живіт і на резинку шортів, не треба… – Але то добре, що тобі за розміром пасує, бо треба буде позичити ще трохи одягу.

– Нащо? – здивувався Северин.

– Мої подружки запрошують мене погуляти. Ти повинен піти зі мною в статусі мого нового хлопця, познайомитися з ними.

Він закашлявся.

– Ти не надто поспішаєш?

– Аж ніяк, – я заперечно хитнула головою. – Ну, подумай сам, якщо я прийду без тебе, а там з’явиться Ілля, вийде дуже незручно.

– Нас миттю спалять. Ми ще нічого одне про одного не знаємо, – нагадав Северин. – Я навіть не встиг тобі розповісти, що твоя мачуха, здається, моя начальниця.

– Вона вже про це розказала, – відмахнулась я. – І тобі не обов’язково знати про мене багато. У нас же стався дуже випадковий роман!

– Гм. Не думаєш, що ми надто ризикуємо? – насторожився Северин. – Ну тобто, якщо ти хочеш… Тільки у мене нема грошей, щоб тебе нормально в ресторані пригощати, чи куди ви там підете. Максимум фастфуд. Піде?

Знайшов проблему.

– Я сама розраховуюсь. Побудеш трошки моїм утриманцем, – весело підморгнула я. – Головне погодься піти!