3 (4)

Іллі явно не подобалось, в який бік звернула розмова. Він засовався, погляд забігав з кутка в куток. Хлопець шукав, на що б перемкнути увагу співрозмовниці, як би виправдатись, але Лілія продовжувала уважно дивитися прямісінько на нього, ще й підступно всміхалась.

У нас на роботі всі знали, що Лілії Сергіївні брехати не можна, і підставляти її також не варто, з’їсть з тельбухами. Проте де мажори, а де закони самозбереження? Звісно, він не думав, що йому дістанеться.

– Я не замислював нічого поганого, – забелькотів Ілля. – Я лише хотів показати Жені виставку…

– На яку ми так і не потрапили, – мстиво повідомила Євгенія, – бо ти не зміг знайти її адресу і відмовився сказати Северинові, куди саме потрібно йти.

– Я розгубився через стрес!

– Низька стресостійкість – теж не найкраща якість чоловіка, – гмикнула Лілія. – Ох, Ілле-Ілле, куди не кинь, всюди клин. І як мені дозволяти вам мати справи з моєю донькою, якщо ви не можете дати раду таким елементарним справам, як перевірити місце і час виставки, прибути самому вчасно… Абсолютно ненадійна персона.

– Такого більше не повториться, – буркнув Ілля.

– Само собою, не повториться, бо більше я Женю з вами нікуди не відпущу, Ілле, – розвела руками жінка. – На жаль, я ваші стосунки більше не схвалюю.

Мажор закліпав, тоді зиркнув на Женю.

– Ти ж не рабиня, – процідив він, – ти не зобов’язана робити те, що тобі скажуть. Ти вже повнолітня! Твоя матір не може тобі нічого заборонити!

– Звісно. Власне, я навіть маю власну частку в сімейному бізнесі, мам, – Євгенія виразно зиркнула на Лілію.

Ой, щось мені підказувало, що дарма Ілля зараз так сильно зрадів, аж стрепенувся. Нехай не сподівається навіть на найменше послаблення.

– Ну от, – Ілля всміхнувся. – Ви не зможете заборонити нам бути разом. Женя самостійна доросла дівчина, вона має право сама приймати рішення.

– Я їй лише рекомендую послати тебе якнайдалі, – Лілія знизала плечима. – А як моя люба падчерка розпорядиться моєю порадою…

– Насправді, ця порада геть недоречна. Вона абсолютно не на часі, – дівчина зітхнула. – Бо, Ілле, я й так нічогісінько до тебе більше не відчуваю.

– Що?! – охнув він.

Дівчина розвела руками.

– Пробач. Я не хотіла тебе засмучувати, мені шкода, що так вийшло.

– Та в сенсі, ти до мене нічого не відчуваєш? Що за дурницю ти говориш таку?!

– Я зрозуміла, що не зацікавлена в наших стосунках. Северин вразив мене до глибини душі, – Женя потягнулась до мене і взяла за руку.

– Ну, його кандидатура твою мачуху точно не влаштує, – фиркнув Ілля. – Якогось бідняка з кварталу в дупі світу.

Лілія ліниво розрізала шматок м’яса в себе на тарілці і взялась виразно його розглядати.

– Перш ніж стати вдовою Гната Стрельбицького, Ілле, я була простою лікаркою, – повідомила вона. – А перед тим, як здобула освіту і отримала бодай якусь вагу в суспільстві, до вісімнадцяти років жила в сирітському притулку. Це публічний факт моєї біографії, треба було бодай почитати. Тому не думаю, що факт походження Северина якось на мене впливає. Що стосується всього іншого, то я не заважатиму щирим почуттям, доки вони не загрожують Жені. Якщо Северин погано себе проявить… Що ж, тоді я скажу Жені, що з ним краще не зв’язуватися.

Якщо чесно, від такого благословення я й сам був у шоці. А Женя, переможно всміхаючись, присунулась до мене ближче і поклала голову на плече.

– Ілле, тобі краще піти, – сказала вона. – Між нами все скінчено.

– Але…

– Вибач, але Северин вразив мене з першого погляду, і я зрозуміла, що почуття до тебе були просто марою. Тепер ми тебе не затримуємо. Бувай! – вона весело помахала йому рукою, і бідолашний мажор мало не вдавився водою, яку саме пив.

Він повільно звівся на ноги і втупився в мене поглядом.

– Ти пожалуєш, що вліз, – процідив Ілля. – Краще б тобі було не переходити мені дорогу, хлопче. Зарубай собі на носі!

– Обов’язково, – кивнув я. – Пам’ятатиму.

Не досягнувши погрозами бажаного ефекту, хлопець вискочив з-за столу, перекинув стільця і помчав геть. Навіть меблі не підняв. І грюкнув дверима так, що аж в голові загриміло.

– Ніякої культури, – осміхнулась Лілія. – Що ж, Северине… Вже пізно, тому я пропоную вам затриматись у нас в гостях, – вона навіть не дала мені можливості відмовитися. – Женю, приведи там кімнату до ладу.

Дівчина явно розуміла план своєї мачухи, бо вислизнула з їдальні, а Лілія в цю ж мить втупила в мене хижий небезпечний погляд.

– Отже… Поговоримо, Северине?