Захисниця тварин

Джонні було тринадцять. І хоча в її великих карих очах часто спалахувала рішучість, особливо коли йшлося про беззахисних тварин чи її сім'ю та родичів, у більшості інших ситуацій її огортала невпевненість.

Джонні могла годинами спостерігати за вуличними котами, її серце стискалося від співчуття до покинутих цуценят. Вона завжди знаходила спосіб підгодувати бездомних тварин, і її рішучість у їхньому захисті була непохитною. Варто було комусь скривдити тварину, як у тихій та сором'язливій Джонні прокидався справжній боєць. Вона могла сміливо вступити в суперечку, не боячись здатися смішною чи незграбною. Те саме стосувалося її сім'ї та родичів. Джонні цінувала кожен момент, проведений з ними, і була готова на все, щоб їх захистити. 
Одного ранку Джонні поспішала  до школи, ідучи вона завжди прикривала своє лице довгим волоссям. 
Після уроків вона побачила як двоє п'яти класників глузують з цуценяти її не впевненість відразу зникла.
" Гей, ви ,припиніть!"-сказала Джонні.
Двоє п'ятикласників почали  насміхатися, але Джонні не зупинялася . Хлопці зрозуміли, що вона каже серйозно і пішли лишивши цуценя.
Джонні узяла цуценя на руки та пригостила його собачим кормом . У Джонні завжди корм для тварин був у кишені при собі.
Потім вона пішла до парку Джонні почула скавління кошеняти. Джонні підійшла ближче сховавшись за кущі вона побачила хлопця старшого за неї якій бив ногами кошеня. Джонні не вагалася вона встала з кущів 
"Припини не гайно!"—сказала Джонні 
"Іди собі куди йшла"— сказав хлопець 
Джонні почала втручатися вона хотіла забрати кошеня, але все було марно .
"Ти не маєш права кривдити тварин!"—сказала Джонні 
Хлопець злякано подивився на Джонні і втік лишивши котеня .
Джонні була здивована вона обернулася і побачила , що заді неї стояв великий та красивий пес , якій налякав того хлопця .
Джонні погладила собаку пес  кивнув головою і побіг не відомому  напрямку.
Джонні узяла кошеня та поспішала віднести його ветлікарню чим най швидше.