11. Зв’язки.

-Старший детектив Шелдон наказала передати це вам, коли з’явитеся, - доповів один з молодих поліцейських. Валентин вирішив, нарешті, з’явитися у своєму кабінеті, від якого за останні дні навіть трохи відвик. Й відразу його чекала доповідь. У теці була доповідь щодо Генадія Шкатова. Виявилося, що у день, коли побили його подругу, - до речі, винні були вже затримані, й ними, дійсно, виявилися іноземні туристи, із якими дівчина поскандалила через порушення, як вона вважала, особистого простору, - «авторитет» відвідав офіс адвоката. Причому дуже дорого адвоката, до того ж, Генрі Роджерс, - ще один емігрант, цього разу з Канади, - спеціалізувався на кримінальних справах. Приїхав сюди відразу після громадянської війни, - треба було віддати належне його сміливості, - та увесь цей час практикував, отримуючи чи не найбільші серед колег гонорари. Ще одне біле обличчя у африканському місті, - але таких було чимало у космополітичному Порт-Коннелі, та у Фріпорті теж. Роджерсу було років п’ятдесят, й він зовсім не збирався повертатися до Північної Америки. А ще, звичайно ж, адвокат ніколи не скаже поліцейському, хто та із якою проблемою до нього звернувся. Адвокатська таємниця охороняється законом у будь-якій цивілізованій країні, а Об’єднане Королівство Західної Африки з самого початку створювалося, саме як така країна. Але можна було дізнатися це іншим чином.

-Що ж, наш … гість обрав доброго адвоката, - посміхнувся Валентин. – Цікаво, для кого. Й ми спробуємо це дізнатися. Якщо адвокат представляє когось у суді, тоді суд виносить постанову, щоб його допустити до справи. Якщо у поліції, - тоді поліцейський реєструє адвоката, як захисника обвинуваченого, й це потрапляє у базу даних поліції. – Це було необхідно, щоб жодному поліцейському навіть не спало на думку допитувати людину без адвоката, а потім заявляти: «А я не знав, що в нього є адвокат!». – От і подивіться, до яких же справ вступив містер Роджерс після того, як Шкатов в нього побував. Пошук за прізвищем адвоката – точно можливий. Подивитеся, роздрукуєте список, та спробуєте коротко дізнатися, про що йдеться у кожній справі. Розпочніть з тих, у яких можуть фігурувати прізвища, схожі на російські.

-Зрозуміло, сер! – Молодий детектив сприйняв завдання містера Талана із наснагою. Як зовсім нещодавно – Мері, посміхнувся той. – Коли вам доповісти про це?

-За готовністю, хоча й не затягуйте.

-Буде виконано, сер!

Поліцейський вийшов, а Валентин увімкнув ноутбук, що стояв на столі. Але не для того, щоб подивитися новини, - ні, він увімкнув програму відеозв’язку. Й перед ним на екрані опинилися ті, хто зібрався у невеличкій конфрернц-залі у готелі Фріпорту. Команда детективів, цього разу їх було більше, до десятка, Оліді Нгава, незмінний сержант Кілобе та Джессіка Лонг. Побачивши останню, Валентин зрадів: у його відсутність підлеглі виконували дану ним журналістці обіцянку. Привітався та спитав:

-Як справи?

Та розпочав вислуховувати доповіді. Декілька детективів розбиралися у бізнесі Джеррі Сіолу, - бізнес був заплутаний, але, здавалося, законний. А от у парламенті усе було інакше.

-Насправді, ми вже можемо заарештовувати депутатів Мгебу та Бака за корупцію, - доповів Бренс. -  Пам’ятаєте, я казав про схему із пропозиціями щодо законів, вигідних одне одному? Доказів вже досить…

-Зачекаємо, - вирішив Валентин. – Це не означає, що ми їх відводимо від відповідальності, але у тій ситуації, яка зараз є, от лише арешту політиків з обох народів відразу нам і не вистачало! Спочатку розберемося із вбивством… Є підстави вважати, що це якось пов’язано?

-Жодного натяку, сер. – Здається, детектив був засмучений тим, що напрямок, який він опрацьовував, не призводив до розкриття злочину, принаймні, того, для розслідування якого шеф і зібрав їхню команду.

-Переконайтеся. А паралельно – займіться іще одним напрямом… Ви, Екелен, теж.  Можливою спадщиною, хто там з родичів залишився..? Що кажуть експерти?

Потім вони обговорювали характер ран та особливості слідів, - принаймні, щодо підошв найбільшого розміру вдалося встановити марку взуття. Втім, це були звичайні кросівки, які нічим особливим не відрізнялися.

-Навіть в мене ця марка є, - сказала Нгава. – Хоча в нас їх не можна назвати особливо популярними, але й нічого незвичайного.

-Де вони продаються?

-Безліч місць, сер.

Валентин замислився.

-Який там розмір, сорок п’ятий, сорок шостий? – Він вжив цифри, прийняті у колишньому Радянському Союзі, у західних країнах інакше визначають розмір ноги.  проте усі зрозуміли, про що говорить. – Рідкісний. Мері, візьміть когось собі у допомогу, дізнайтеся в імпортера, куди саме відправляли кросівки такого розміру. А потім – по цих магазинах… Такий покупець … дуже дорогий. Його запам’ятають. Якщо знайдемо, дуже добре…

-Ми це зробимо, сер, - відповіла та. Звернулася так, щоб ніхто не здогадався… - До речі, ви були праві. Ми знайшли свідка… Вона поверталася пізно додому цією дорогою, та бачила позашляховик, що стояв якраз у тому місці, про яке ви казали… Поряд нікого не було, й вона не звернула увагу, чи був у машині водій. Номерів теж не запам’ятала… Дівчина-художниця з Європи, живе там вже кілька років.

-А марку машини вона не запам’ятала?

-Ні, вона на них просто не розуміється, - похитала головою Шелдон. – А сама їздить на «Міні Купері».

-Ну, звичайно, щось абсолютно протилежне, - розсміявся Валентин. – Що іще від дівчини-художниці хотіти?

-Можна запропонувати, сер? – спитала Оліді. – Якщо свідок – художниця, то … вона повинна добре запам’ятовувати зовнішній вигляд речей. Можна … зробити чи роздрукувати з Інтернету фотографії позашляховиків різних моделей, що їздять у нас. Принаймні, розповсюджених, навряд чи вбивці скористалися чимось рідкісним, примітним. Дати їй подивитися, можливо, вона упізнає авто… Знаючи хоча б модель, нам вже буде легше…