Розділ 10. Шепіт у родовому гнізді.

Цитадель повільно очищувалася. Кривавий дощ змінився звичайним сірим туманом, але всередині замку, у вцілілих покоях, повітря все ще тремтіло від магії Арки Істинності.
​Елара та Адріан стояли на відкритому балконі, дивлячись на темні ліси.
— Я п’ятсот років жив у порожнечі, — тихо промовив Адріан, не дивлячись на неї. Його голос більше не був сталевим; у ньому чулася незвична вібрація. — Я думав, що моя душа вигоріла разом із моїм останнім людським подихом. Але Арка не бреше. Ти — не просто джерело сили, Еларо. Ти — мій якір у вічності.
Елара торкнулася його холодної долоні. Цього разу вона не здригнулася.
— Я завжди боялася твоєї темряви, Адріане. Але тепер я бачу, що ця темрява — лише тінь, яку відкидає моє світло. Ми — одне ціле.
​У цей час у саду, серед побитих бурею троянд, Кай і Міра сиділи на поваленій статуї.
— Я завжди вважав, що відьми — це небезпека, — Кай дивився на свої руки, які все ще злегка тремтіли після трансформації. — Але з тобою... мій звір мовчить. Не тому, що він боїться, а тому, що він удома. Міро, ти — єдина, заради кого я готовий приборкати свій голод назавжди.
Міра гірко усміхнулася, притулившись до його плеча.
— Я думала, що народжена для самотності та помсти. Але твоя сила... вона дає мені опору. Я більше не хочу бути тінню, я хочу бути твоєю тінню.
​У мить, коли губи закоханих майже зіткнулися в першому зізнанні, світ навколо них застиг. Птахи замовкли, вітер ущух, а небо над ними раптом затягнулося попелом.
Голос Мертвого Бога пролунав не ззовні, а просто в їхніх кістках — скреготливий, крижаний звук розірваної тканини.
«Істинні пари... Яка зворушлива ілюзія. Ви святкуєте перемогу в чужому замку, поки я п’ю з вашої власної криниці».
​Перед очима сестер спалахнуло видіння їхнього старого родового маєтку — того самого, де вони провели перші роки життя до розлуки. Покинутий особняк, прихований у туманах Долини Ткаль, який вони вважали порожнім.
У видінні вони побачили підвал дому. Там, де колись зберігалися запаси трав і старі книги, тепер зяяла бездонна діра. З неї виповзали не просто гончаки, а дещо величезне, безформне, огорнуте чорним саваном. Мертвий Бог влаштував своє лігво просто в їхньому істинному родовому маєтку.
​— Він там... — Елара відсахнулася від Адріана, її обличчя побіліло. — Він не просто напав на замок вампірів. Він використав це як відволікаючий маневр, щоб остаточно вкоренитися в нашому домі.
Міра схопилася на ноги, її очі палали люттю.
— Він оскверняє могили наших предків! Він використовує магічне джерело нашого роду, щоб живити свою браму!
​Адріан миттєво повернув собі самовладання стратега.
— Він припустився помилки. Він відкрив нам своє серце, сподіваючись залякати. Але він не врахував, що тепер ми знаємо правду.
Кай підвівся, його очі спалахнули золотом.
— Зграя вже готова. Ми не чекатимемо світанку. Якщо він хоче війни на вашій землі, він її отримає.
​Вони зрозуміли найстрашніше: Мертвий Бог обрав це місце не випадково. Родовий маєток Ткаль був збудований над точкою перетину всіх світів. Якщо він повністю поглине джерело дому, він зможе переписати закони життя і смерті в усій реальності.
​— Нам потрібно повернутися туди, де все почалося, — сказала Елара, стискаючи руку Міри. — Сестро, ти готова зустрітися з минулим?
Міра кивнула, стискаючи палицю.
— Цього разу ми не будемо тікати.