Глава 9 Заграва нового дня

Запитання Марка повисло в повітрі, важке й магнетичне, наче грозова хмара перед першим ударом блискавки. Маргарита дивилася на нього, і весь світ за межами цієї вітальні — згоріла галерея, ескізи, Тарасов, її колишнє передбачуване життя — раптом знецінився, стиснувшись до розмірів цієї кімнати.
Вона відчувала тепло, що виходило від його тіла, бачила легку напругу в його міцних щелепах. Цей чоловік уособлював усе те, від чого її завжди вчили триматися подалі: небезпеку, кримінал, закон сили. Але водночас він був єдиним, хто дав їй абсолютне відчуття захищеності.
— Ти пропонуєш мені залишитися у твоєму світі, Марку? — тихо запитала вона, знайшовши в собі сили не відводити погляду. — У світі, де кожен день може стати останнім, а кава на Подолі закінчується стріляниною?
Він повільно підняв руку, торкаючись тильною стороною долоні її щоки. Його шкіра була злегка шорсткою, але цей жест був дивовижно ніжним.
— Я нічого не пропоную просто так, пташко, — відповів він, і в його сірих очах спалахнув ледь помітний вогонь. — Мій світ брудний і жорстокий. Але в ньому є одне правило, яке ніколи не порушується: я оберігаю те, що належить мені. З тієї хвилини, як я заглянув у твої очі на тій вулиці, я не можу викинути тебе з голови. Ти — світло, якого в моєму житті ніколи не було. І я не впевнений, що зможу тепер відпустити тебе назад у темряву.
Марго відчула, як дихання перехопило. Серце забилося в солодкім, шаленім ритмі. Вона зробила крок уперед, остаточно руйнуючи дистанцію між ними, і поклала свої долоні йому на груди, відчуваючи під пальцями міцні м'язи та рівний, сильний стукіт його серця.
— Я не хочу повертатися, — прошепотіла вона, підводячи голову. — Твій світ лякає мене. Але без тебе... мій власний світ здаватиметься порожнім.
Марк не став більше говорити. Його терпіння, викуване роками залізної витримки, скінчилося. Він нахилився і накрив її губи своїми.
Цей цілунок не був схожий на ніщо, що Маргарита відчувала раніше. У ньому був смак нічного адреналіну, присмак дорогого віскі й та сама владна, хижа пристрасть, яка підкорила її з першої секунди. Марк обійняв її за талію, притискаючи до себе так міцно, ніби намагався злити їхні тіла в одне ціле, захистити від усього всесвіту. Маргарита відповіла на цілунок, повністю розчиняючись у його силі, віддаючи натомість усю свою ніжність і крихкість.
Коли вони нарешті відірвалися один від одного, сонце вже повністю зійшло над Києвом. Великі панорамні вікна вітальні залило яскравим, чистим золотим світлом. Захід сонця, який колись зв'язав їх разом, минув. Починався новий день.
Телефон Марка, що лежав на роялі, знову завібрував. Він неохоче відпустив Марго, кинувши на неї швидкий, повний власній іскор погляд, і взяв слухавку.
— Говори, — коротко кинув він.
Кілька секунд він мовчки слухав, і його обличчя знову повернуло звичну маску крижаного спокою, але цього разу куточки губ піднялися вгору.
— Чудово. Передай прокурору, що матеріали на флешці офіційні. Тарасова затримали?
Зі слухавки донісся чіткий голос Олега:
— Так, шеф. Спецназ узяв його годину тому в його заміській резиденції. Проти нього висунули звинувачення в держзраді та замовних вбивствах на основі документів вашого тестя... вибачте, професора Олександрова. Він більше нікого не потурбує. Галерею ми вже почали відновлювати, найкращі будівельники міста працюють.
— Добре. Вільний, — Марк поклав телефон і повернувся до Маргарити.
Він підійшов до неї, обняв ззаду за плечі, і вони разом стали дивитися на залитий сонцем лівий берег Дніпра.
— Ну що, Маргарито Олександрівно, — тихо промовив він їй на вушко, лоскочучи шкіру своїм гарячим диханням. — Твоя галерея буде відбудована за тиждень. Твої вороги за ґратами. Але у мене є передчуття, що твої найкращі картини відтепер будуть написані тут.
Маргарита посміхнулася, тулячись до його щоки. Вона знала, що попереду на них чекає ще багато випробувань — тіні його минулого так просто не зникають. Але дивлячись на те, як світло нового дня витісняє нічний морок, вона вперше була абсолютно впевнена у своєму майбутньому. Вона знайшла свій прихисток у самому серці небезпеки.