Глава 1: Пролита кава та запах пороху

Вечірній Київ потопав у м’яких золотих променях. Сонце повільно котилося за обрій, фарбуючи небо в криваво-багряні та ніжно-рожеві відтінки. Маргарита любила цей час — час, коли місто на мить затихало перед початком нічного життя.
Вона поспішала. У руках — папка з ескізами для нової виставки, в іншій — стаканчик уже вистиглої лате. Марго так задивилася на дивовижний захід сонця, що не одразу помітила, як спокійна затишна вуличка на Подолі раптом стала занадто безлюдною.
Різкий звук гальм змусив її здригнутися. Чорний позашляховик перекрив дорогу прямо перед нею. З машини вискочили двоє чоловіків у спортивних куртках. Маргарита навіть не встигла злякатися, як один із них схопив її за лікоть.
— Тихо, дівчинко, пішли з нами, — грубо прохрипів він.
— Пустіть! Ви що собі дозволяєте?! — Марго спробувала вирватися, папка з малюнками вислизнула з рук, а кава розлилася по асфальту.
— Стули пельку, якщо жити хочеш...
Договорити він не встиг. Позаду них із тихого шелесту вечірнього міста виросла висока постать. Раптом усе відбулося з кінематографічною швидкістю. Чоловік, що тримав Маргариту, злетів з ніг від одного блискавичного удару в щелепу. Другий нападник замахнувся, але його руку перехопили з хрускотом, від якого у Марго по спині пробігли сироти.
За мить усе було скінчено. Нападники, важко дихаючи та тримаючись за забиті місця, поспішно застрибнули назад у машину, і позашляховик з вереском шин зник за поворотом.
Маргарита стояла, притиснувши руки до грудей, її серце калатало десь у горлі. Вона підняла очі на свого рятівника.
Чоловік був високим, широкоплечим, одягненим у бездоганно скроєний темно-сірий костюм, який зараз здавався майже чорним у променях прийдешньої ночі. Його обличчя ніби висікли з граніту: вольове підборіддя, легка триденна щетина і холодні, проникливі сірі очі, в яких не було ні краплі страху — лише крижаний спокій.
Він спокійно поправив манжети сорочки, навіть не збивши дихання, а потім перевів погляд на неї.
— Ви ціла? — Його голос був низьким, оксамитовим, але в ньому відчувалася сталева, небезпечна сила.
— Т-так... Дякую вам, — пролопотіла Маргарита, відчуваючи, як тремтять коліна. — Вони... я навіть не знаю, хто це.
Чоловік опустився на одне коліно. Маргарита затамувала подих, спостерігаючи, як цей очевидно солідний і небезпечний чоловік акуратно збирає з брудного асфальту її розсипані ескізи. Він протягнув їй папку.
— Наступного разу будьте обачнішою. О цій порі тут буває небезпечно.
— Мені здавалося, Поділ — спокійний район, — нервово посміхнулася вона, забираючи папери. Їхні пальці на мить зіткнулися, і Марго ніби пробило слабким розрядом струму.
Чоловік ледь помітно посміхнувся — хижо, куточками губ.
— У цьому місті немає спокійних районів, Маргарито.
Вона застигла. Сонце остаточно сховалося за горизонт, лишивши по собі лише темну заграву.
— Звідки... звідки ви знаєте моє ім'я? — прошепотіла вона, зробивши крок назад.
Він не відповів. У цей момент з-за рогу виїхав інший автомобіль — представницький чорний седан. Звідти вибігли кілька міцних чоловіків у строгих костюмах, у яких Марго безпомилково впізнала професійну охорону. Один із них підійшов до рятівника і шанобливо схилив голову:
— Марку Олександровичу, все чисто. Хлопці вже з'ясовують, чиї це були шістки.
Марк. Його звали Марк.
Він коротко кивнув своєму помічнику, а потім знову подивився на Маргариту. У його погляді більше не було теплоти — лише розрахунок і таємниця, від якої ставало моторошно. Марго раптом усвідомила: чоловік, який щойно врятував її від вуличних хуліганів, сам був куди більшою, хижою рибою в цьому місті. Тим, чиє ім'я шепочуть зі страхом у закритих кабінетах. Кримінальним авторитетом, який тримав під контролем половину столиці.
— Мої люди проведуть вас додому, — не терплячим заперечень тоном сказав Марк, сідаючи на заднє сидіння свого авто. — Попереду темна ніч, Маргарито. А ви не схожі на ту, хто вміє в ній виживати.
Дверцята зачинилися з глухим звуком, і машина рушила, залишивши дівчину на самоті з її страхом, розлитою кавою та першим у житті усвідомленням, що її світ щойно незворотно змінився.