VIII.V

Далі Мальвус описував нову, дивовижну расу... гномів. Описував так, ніби раніше ніколи не бачив їх. Описував їх як невисокий, бородатий, добродушний народ, що технологічно значно випереджає всі інші раси, який мігрував з пусток Заскалля на незаймані місцевості на захід від ельфійських царств. Міграція їх відбулася внаслідок техногенної катастрофи невідомих масштабів. Одні вважали, що з надр землі було випущено злого бога, що руйнує все. Інші вважали – це було прокляттям богів, накликаним гномами за їхню гординю.

Аріман закушував губи від хвилювання. Звідки Мальвус міг брати такі дані? Хто йому надавав джерела, щоб так детально описувати давно минулу історію? Книга була унікальною, безперечно!

Далі йшли описи найближчих паралельних світів. Один світ Мальвус назвав «Кладовище Богів». За його описом, у цьому вимірі відбувалися такі масштабні руйнування, що й уявити неможливо. Самі зірки в цьому світі руйнувалися. У небі дрейфували палаючі величезні кам'яні та залізні кораблі й міста, а земля була всіяна нерухомими тілами таких істот, яких інакше, як боги, й не назвеш.

Другий вимір був названий «Цотту», на честь місцевого населення. Світ наповнений істотами, вищими за ельфійський зріст, з довгими шиями та величезними чорними очима, вкритими білосніжним одягом. Ці істоти є найчудовішими архітекторами. Вони навчилися використовувати сили природи у своєму вимірі так, щоб втілити будь-яку інженерну думку. Вони ніколи не чули про магію та про те, що є ще інші виміри. Хоча найближчі супутники до їхньої планети були вже підкорені гостроносими кораблями, що літали повітрям.

Далі в книзі була якась дивність. Починався параграф із назви третього виміру, але початковий текст був затертий, і поверх нього написано текст почерком, схожим на Мальвуса. Як Аріман не намагався вдивитися в затертий текст, прочитати не вдавалося. Можна було лише будувати здогадки про затерту назву третього виміру. Аріман прочитав назву, яку, ймовірно, можна було перекласти як «Серце Всесвіту». Однак символи староельфійської мови могли мати й інше значення. Аріману це не сподобалося. Навіщо закреслювати та переписувати текст? Щось приховати? Треба буде показати фахівцям цю книжечку. І з цими думками Аріман почав читати книгу далі.

Текст повідомляв про третій найближчий вимір під назвою «Рай». Цей вимір був заселений загадковою та давньою безіменною расою. Було відомо, що вони досягли такого розвитку, що жоден житель більше не був обтяжений проблемами. Ця раса встановила тісний взаємозв'язок тіла з духом, і кожен набував своєї унікальної форми, що відповідала його духу. Не було більше війни, голоду та хвороб. Весь простір пронизаний однією спільною істиною та умиротворенням.

Опис цього виміру Арімана не сильно зацікавив, а от висновок, який ішов після нього, був цікавішим. У ньому говорилося, що кожен, хто побував у цьому вимірі, повертається з нього всевідаючим мудрецем. Але тільки достойні можуть до нього потрапити. Весь матеріал, використаний у цій книзі, був викладений зі слів мудреця, який побував у цьому вимірі. І ще Мальвус додав, що нижче написано заклинання, що відкриває портал у вимір «Рай», ось тільки у нього, Мальвуса, не вийшло відкрити його. Може, той, хто читає книгу, є гідним?

Аріман пробіг очима три рядки заклинання й відірвався від читання. Він взявся за підборіддя і задумався. Невже описане – правда? А може, Мальвус все ж таки зміг відкрити портал і пішов у «Рай»? Можливо, з цим пов'язане його загадкове зникнення? Але ж у книзі описано, що лише гідні зможуть відкрити портал. Невже він, Аріман, менш гідний? Невже він, який врятував стільки життів і не загордився цим, не достатньо гідний? Зазирнути одним оком у цей вимір і назад. Скільки можна було б дізнатися? Його натура дослідника вимагала знань. Але як це може вплинути на нього? Наскільки він зміниться? Може, він перестане любити Анель і завдасть їй болю? Але скільки знань можна було б почерпнути у цієї дивовижної раси... Аріман усміхнувся сам до себе. Він навіть не прочитав заклинання, а вже подумки майже побував в іншому світі. Оце так книга!

Може, Мальвус і описав правдиво щось, а щось – ні. Нікому не відомо. І те, що Аріман намацав гору з маленькими істотами, схожими на описаних Мальвусом Цоґів, мало на що вказує. Все слід перевіряти дослідним шляхом.

Аріман знову усміхнувся й відкрив книгу. Він з усмішкою на обличчі став вимовляти слова, як було вказано в заклятті. Переходячи на другий рядок, Аріман відчув, як простір навколо нього сколихнувся. Кілька книг упало з книжкової шафи. Він схопився з крісла. Заклинання діє! Що ж робити? Рішення миттєво з'явилося. Він візьме свій посох. Одягнеться в найкращий одяг і... і ввійде в «Рай»!

Аріман схопив ключ, відчинив двері й помчав за посохом та одягом. Ронс Бір з гербарію спостерігав, як у великих вікнах майнула постать біжучого Арімана в один бік. Потім, через кілька хвилин, уже одягнений у парадну форму та з посохом у руках, він мчав назад. Аріман помітив Ронса серед квітів. Відкрив вікно й радісним голосом крикнув тому:

– Ронсе, мене, як і раніше, не турбувати, будь ласка!

І радісний помчав далі. Ронс подумав, що Аріман, хоч і герой, але, мабуть, трохи збожеволів від пережитого. Він важко видихнув, похитав головою й став далі займатися своїм улюбленим заняттям – доглядати за квітами.