VI.VIII

— Були друзі в житті – залишитесь й у смерті.

Вендор розвернувся до Дуліфа й сказав:

— Я зрозумів, друже, він їв щось зіпсоване, а ти намагався його зупинити. Але було занадто пізно, мозок його дуже пошкодився. Сумно!

Але Трімо вже не слухав знущань Вендора. Він великодушно пропустив їх повз вуха. Нехай жартує – останні жарти перед смертю – це навіть поетично. Трімо не поспішаючи підійшов до шаблі й підняв її. Він вирішив убивати Вендора болісно, а потім він уб'є того гнома, який привів сюди Вендора. Трімо був абсолютно спокійний. Він навіть уже став думати, що сьогодні йому приготують на вечерю. Молоду свинину чи, може, телятину? Завжди вбивства викликали в Трімо апетит, а після – невимовний спокій у душі. Але думки про їжу дуже розігріли апетит. Він передумав убивати довго. Кілька ударів – і обидва друга мертві. З їхніми тілами розберуться, а він піде вже поїсть. Голод терпіти нестерпно. Він спокійно звернувся до Вендора, повільно наближаючись:

— Візьми свій щит. Я хочу, щоб він був у тебе в руках, коли ти впадеш. Мені так більше подобається.

Вендор звів брови й відповів:

— Як скажеш, — і нахилився підняти щит.

Коли він розігнувся, Трімо завдав блискавичного випаду, спрямованого Вендорові в шию. Вендор злегка підняв підборіддя й трохи ухилився назад. Смертоносне чорне лезо, забруднене пилом і кров'ю Дуліфа, пройшло за кілька міліметрів від сонної артерії. Вендор знову звернувся до Трімо:

— Якщо ти хочеш поголити мене, не варто – я вже голився.

Трімо не міг зрозуміти, що сталося. Везіння? Від такого удару не ухиляються. Скількох він уже поклав таким випадом, а цей стоїть і знову знущається. Трімо взяв шаблю обома руками й почав танець смерті. Але цей танець, мабуть, Вендорові був знайомий. Випад у груди – Вендора там немає. Над головою й навскіс грудей – там уже щит та іскри від зіткнення з ним леза. Трімо став проводити комбінацію з ударів, а Вендор, неначе передбачаючи їх, блискавично ухилявся. Присідав, відходив убік, кружляв і весь час відхиляв лезо шаблі щитом убік. Це було неймовірно. Стільки ударів, а на Вендорові ані подряпини.

Ось Трімо закружляв на місці й підстрибнув, завдаючи зі спини чергового смертоносного удару. Але швидкість Вендора була невимовна. Трімо за одну секунду бачив його перед собою, а наступної Вендор опинявся поруч із ним, і удар летів у порожнечу. Але не просто летів. Трімо відчув на своїй руці хватку Вендора. Вона була подібна до лещат. Трімо сам володів неабиякою силою, але така хватка його вразила. Вендор у польоті протягнув його вперед, а потім кинув назад. Трімо впав на спину і… і порізав собі плече власною шаблею. Він схопився. Поріз був глибокий. Але ЯК? Як таке могло бути? Вендор стояв і чухав собі щоку. Здавалося, він перебуває не в смертельній сутичці, а десь на риболовлі.

Трімо знову кинувся на нього, здійснюючи ще небезпечніші випади й рубальні удари. Він гарчав, пихтів, лютував, але Вендор рухався настільки швидко, що Трімо встигав помічати його лише краєм ока. Трімо вирішив провести свою найнебезпечнішу атаку з кількома стрибками й коронним ударом лівої ноги. Він, неначе вихор, став кружляти, мчачи на Вендора. Перший випад, і Вендор відхиляє лезо так, що воно полоснуло Трімо по лобі. Але той уже не звертав уваги. Ще два. І ось Вендор, як здалося Трімо, відбив атаку невпевнено. Варто було завершити серію ударом ноги. Так він і зробив. Махнувши шаблею перед обличчям Вендора, він стрибнув, і його нога, неначе стріла, летіла в намічену ціль.

Але вкотре Вендор зробив із Трімо неймовірну річ. Він немислимо швидко піддів щитом летючу ступню Трімо, спрямувавши ногу значно вище наміченого місця, а вільною рукою, стиснутою в кулак, ударив Трімо в груди. Трімо відчув, неначе удар молота по ребрах. І зрозумів, що одне з ребер роздроблене. Він упав, обм'якнувши, на землю, неначе поранений птах. Неслухняна шабля вислизнула з рук, розрізала праву щоку й зрізала тканину сорочки на правому рукаві, до самого ліктя. Оголилося велике татуювання червоною тушшю – моторошний вовк, що виє на червоний місяць. Татуювання майстра фехтувальника Червоного братства.

Вендор звів брови, побачивши татуювання, й сказав:

— О-о-о! Ось воно що! Тепер зрозуміло, чому ти такий нервовий. Ваше братство завжди відрізнялося кровожерливістю. Може, ти просто їсти хочеш, тому стрибаєш тут, як скажений тушканчик. Тобі, може, м'яса підкинути, щоб заспокоївся вже?

...Трімо був майстром фехтування та ближнього бою в одному з найжорстокіших братств. Він був непереможним чемпіоном свого часу довгі роки. Потім йому служба в братстві набридла, і він вирішив із нього вийти. Але виходити з братства можна було тільки через власну смерть, і він вирішив убити кожного, хто завадить йому піти. Того дня полягло багато членів братства, разом із їхнім головою, а Трімо спокійно жив далі. Зібрав собі банду й займався грабунком та нападами. Потім зібрав невелику армію найманців і брав участь у різних військових міжусобицях людських та ельфійських князівств за солідні гроші. Братство регулярно підсилало до нього вбивць. Але він усіх їх знищував. Якийсь час навіть збирав колекцію з черепів надісланих убивць. Його ім'ям лякали князів та правителів містечок. Але це було давно, а зараз він, неперевершений чемпіон, валявся в пилу, переможений одним ударом якогось Вендора…