VI.IV

Він ляснув по плечу свого товариша, і вони поспішно зникли за наметом. Дуліф наблизився до намету Фаріва й зазирнув усередину. Там був величезний чорний пес на ланцюгу, який із гучним гавкотом кинувся на гнома. Дуліф відскочив від намету. Фаріва не було в ньому. Де ж він міг бути? І навіщо ці гноми перебували біля його намету? Одного з гномів Дуліф бачив на роботах у шахті. Зараз у цього гнома мав бути вихідний. Чому ж він не відпочиває, а крутиться з товаришем біля сумнівного торгаша? Це було надзвичайно цікаво. Варто було розпитати в гномів на розкопках. Дуліф поспішно попрямував до розкопок.

Тимчасові дослідницькі шахти розташовувалися на різній висоті. Були й такі, що розмістили свій робочий майданчик на самій вершині гори. Дуліфу більше подобалося спускатися вглиб шахт із поверхні землі. Він попрямував до своєї улюбленої, яка знаходилася якраз у місці, де нова гора врізалася в лівий край розлому. Гномів було мало, усі вже на розкопках. Наближаючись до шахти, він побачив, як гном вивіз візок із набитими каменями та ґрунтом. Він висипав його у масивний вагончик і опустив на ньому важіль. Вагончик покотився рейками до найближчого викопаного яру й висипав у нього вміст. Потім повернувся на своє місце. Дуліф махнув гномові, вітаючи того:

-Привіт! Ну що, як успіхи сьогодні, Крілі? Гном усміхнувся й відповів:

-Чудово! Щойно знайдено малу жилу магічних червоних! Дуліф махнув рукою:

-Ех, прокляття, я пропустив таке! Гном підбадьорив Дуліфа:

-Не хвилюйся, Дуліфе, там ще вистачить! Давай накидай робочий одяг і пішли копати! Дуліф радісно потиснув руку гномові, наблизившись, і вони разом спустилися в шахту. Справа на стіні висів робочий одяг гномів. Дуліф накинув його поверх свого й, узявши до рук механічне свердло, що живилося магічною енергією синіх кристалів, попрямував у півтемряву шахти.

Шахта була не глибокою. Вона йшла пологою стежкою всього на сто метрів. По одному боці йшли рейки для вагонеток. По іншому переміщалися гноми. Світло подавалося енерголампами, розміщеними по обидва боки шахти. В кінці знаходилася стіна, яку гноми довбали механічними молотками та свердлами. Дуліф поринув у солодкий шум роботи, огорнутий пилом подрібненої породи. Він привітав крізь гуркіт найближчих гномів і теж став біля стіни. Свердло з тріском і гудінням стало виривати великі шматки синьої гори. Набивши купу каменів, Дуліф вантажив їх лопатою у вагонетки, і гноми відвозили їх назовні. Це приносило йому задоволення, однак голову не полишало питання: що гноми робили біля намету Фаріва? Це не давало йому спокою, і він дочекався, поки найближчий гном звільниться й почне вантажити у вагонетку свою порцію каменів. Дуліф звернувся до нього:

-Привіт, Руліфе! Що, нічого ще не знайшов сьогодні? Гном радісно відгукнувся:

-Як же не знайшов?! Знайшов, поки тебе не було. Велетенський такий алмаз! Мені за нього буде премія. Та ще й яка! Дуліф похитав головою:

-Треба ж таке. Жилу червоних магічних кристалів не побачив, як знайшли. Твій алмаз не побачив. Щось невдало так сьогодні залагодилася робота. Гном поспішив заспокоїти Дуліфа:

-Не хвилюйся. Мені сьогодні наснився сон, що ми знайдемо алмазну жилу. І я відчуваю, що сон віщий. Так що пощастить тобі сьогодні ще. Дуліф кивнув головою:

-Ну, це було б непогано. Слухай, Руліфе, я хотів тебе дещо спитати. Гном перестав вантажити й випростався:

-Валяй! Що там у тебе на думці? Дуліф сказав:

-Я сьогодні побачив одного з твоїх змінників біля намету одного сумнівного торгаша. Ти не знаєш, що він міг там купувати? Цей тип дуже брудний. Він може обдурити твого змінника зараз... Руліф змінився в обличчі й продовжив вантажити каміння. І якось грубо відповів Дуліфу:

-Нічого я не знаю за цього нечесного торгаша Фаріва. І мені це не цікаво. Купує щось, значить, йому треба! Дуліф підняв брови й знову звернувся до Руліфа:

-Я не називав імені цього торгаша. Ти щось знаєш про нього? Гном розігнувся й з нотками гніву відповів Дуліфу:

-Слухай, Дуліфе, я нічого не знаю. Ясно тобі! Ти прийшов балакати чи працювати? Якщо балакати, то шукай інші вуха. Особисто я прийшов сюди працювати свердлом, а не язиком. Він закінчив вантаження, взяв свердло й відійшов подалі від Дуліфа.

Це було більш ніж підозріло. Дуліф здогадався, що Фарів якось пов'язаний із гномами на розкопках. Можливо, навіть веде протизаконну торгівлю. Може, навіть продає гномам щось заборонене. Варто було терміново відшукати цього мерзотника й вивести його на чисту воду. Дуліф попрямував до виходу з шахти. Де шукати Фаріва? Може, почекати біля його шатра? Але що він тоді йому пред'явить? Може, порадитися з Вендором? Але поки вони радитимуться, Фарів встигне ще провернути з гномами свої брудні справи. І що взагалі він має спільного з гномами? Дуліф вийшов із шахти й зупинився в роздумах. І удача сама привела до нього бажаний об'єкт. Фарів спускався на мотузковому ліфті з шахт другого ярусу. Ідея в голові народилася миттєво. Фарів навряд чи знає його в обличчя. Він звернеться до Фаріва з натяком на його послуги. Той повірить і сам себе видасть. Ось тут Дуліф і зловить його на гарячому. Фарів спустився й вийшов із ліфта.