VI.III

 Анель відсахнулася від Арімана й винувато промовила:

— Це я забула тобі сказати. Вже четвертий день усі тобі зносять коштовності, дорогі подарунки й золото на честь твого успіху. Дуліф із Вендором і ще кількома гномами поставили вже два намети, щоб там зберігати все подароване. Вибач, я думала зовсім про інше…

Аріман поцілував її й знову пригорнув до себе, а Дуліф сказав:

— Молода пані все правильно каже. Потрібен третій намет, мілорде, дозвольте взяти Ваш запасний? Мої вже просто закінчилися.

Аріман навіть не знав, що відповісти. Він розгублено відповів гномові:

— Роби, друже мій, усе, що вважаєш за потрібне.

Гном задоволено кивнув і вийшов із шатра.

Дуліф навмисно увірвався до апартаментів Арімана. Він почув голос графині у шатрі й вирішив, що вона може зашкодити ідилії Лорда та його нареченої. Намет був лише приводом. Дуліф і так збирався взяти запасний намет Арімана. Він попрямував до возів Лорда й ще з двома гномами дістав намет. Розбили його вони швидко й занесли всередину ще п'ять скриньок із коштовним камінням і сім мішечків із золотом. Тепер він міг спокійно вирушити на дослідження нової гори, яка темно-синьою громадою височіла на місці розлому. Він повідомив старшому магу зі свити Арімана, що третій намет встановлено. Нехай тепер маги стежать і заносять нове золото всередину. Тепер він був повністю вільний і попрямував до намету Вендора. Однак його там не виявилося. Дуліфа завжди дивувало, як його друг міг відлучатися, не радячись і не запрошуючи його з собою. Гном попрямував до нової гори.

Уся галявина була заповнена народом. І все це нагадувало міський торговий квартал. Біля шатра і наметів стояли обладнані торгові місця. У будиночках ювелірів були відчинені двері. Люди й ельфи з найближчих міст уже скуповували тут те, що пропонували. Торговий комітет усе ще не дав дозволу на офіційну торгівлю та розробку жил, але торговці примудрилися залучити покупців і на свій старий товар. Усе-таки торговий простій виходив тривалий, а компенсувати витрати хоча б на їжу варто було. Дуліф теж хотів торгувати, але вирішив почекати офіційного дозволу. Зараз у ньому вирував інтерес, який живився в крові кожного гнома, – це нові земні глибини й надра гір. Поверхневі дослідження гори Арімана були дозволені, й він не міг такого пропустити. Серед гномів-інженерів у Дуліфа був знайомий, який дозволяв його на розробку випробувальних шахт. Та й робочий персонал його теж уже добре знав. Дуліф був не проти разом із ними працювати й, заглиблюючись, знаходити нові родовища корисних копалин. Це приносило йому велике задоволення. Особливо з комерційної точки зору. Адже незабаром усім цим добром і він торгуватиме. Його крамничка в місті перетвориться на цілий магазин. Може, й на два. Він спілкувався вечорами з багатьма торговцями. Вони вже розробили цінову політику, щоб максимальний достаток був у всіх, пропорційно до витраченого капіталу на закупівлю товару, а в складах гномів уже було достатньо напрацьованих напрямків, звідки можна черпати коштовний матеріал. Усе мало скластися вдало. Песимістичних настроїв не спостерігалося. Те, що зробив для всіх Аріман, було безцінним. Тому йому вже зносили подарунки у вигляді золота й коштовностей. Це навіть стало доброю прикметою. Віднеси подарунок Аріману – й торгівля буде вдалою. Перший подарунок, скриньку з коштовним камінням, приніс під шатро Арімана Альвус Руйкон. Він сказав, що це буде правильно, і такий жест принесе торговельну удачу всім. Після Альвуса стали повторювати майже всі. Навіть Дуліф підкинув один мішечок із золотими монетами до загальної купи подарунків. Лише найскупіші не наважувалися на такий крок. Вендор одразу придумав, що слід ставити намети, щоб складати там усе добро. Красти його не стануть, вважатимуть поганою прикметою. А якщо хтось і зазіхне на це добро – усього не винесе. Для цих цілей знадобилися два запасні намети Дуліфа, дуже просторі й місткі. Намети були забиті так, що крізь матерію були видні контури скриньок і мішків.

Дуліф ішов второваною стежкою між торговими наметами, і думки про майбутнє його були світлі, радісні та сповнені ентузіазму. Він усміхався й крутив головою в різні боки. Різнокольорові намети та гостроверхі шатра змушували серце й душу наповнюватися іскристими, по-дитячому приємними емоціями. Над багатьма наметами замайорів прапор торгового дому або родовий герб. Скоро прапор дому Грумів замайорить над його наметом разом із торговою стрічкою, яку він сам пошив для такого випадку. Нарешті він зрушить із мертвої точки, на якій зупинився, як тільки зайнявся торгівлею. Щасливий гном оглядався довкола. Погляд його падав на інших гномів, людей та ельфів. І випадково ковзнув між наметами. Щось дивне майнуло в його радісній свідомості. Він зупинився й не міг зрозуміти, що його збентежило. Дуліф повернувся назад і знову глянув туди, де було мигцем помічено щось дивне. За двома торговими жовто-синіми наметами ельфів на невеликій відстані стояв намет Фаріва. Біля входу до нього стояли два гноми й з ледь помітною нервозністю озиралися довкола. Це й насторожило Дуліфа. Що цим гномам потрібно в такого пройдисвіта, яким вважався Фарів? Один із гномів наче відчув, що за ними спостерігають, і обернувся.