VI

Анель сиділа поруч із коханим і гладила його руку. Аріман розплющив очі й усміхнувся їй. На подив багатьох магів-цілителів, у нього не виявилося страшних порушень організму. Злегка були пошкоджені дихальні шляхи, надрив шлунка і розтягнуті м'язи рук. В іншому його стан здоров'я був у межах норми. Виснаження, отримане внаслідок взаємодії з потоками вихрової магії, не було смертельним і могло бути відновлене менш ніж за тиждень. Про себе Аріман відзначив, що все-таки в нього є імунітет до вихрової магії. Інакше витримати таке навантаження він би просто не зміг, навіть за підтримки такої кількості магів за спиною.

Ще його цікавило питання про щось величезне, що виривало в нього гору. Аріман вирішив поки не поширюватися про це й, щойно відновить сили, зміцнить основу гори так, що назад її неможливо буде затягнути. Головне, щоб це щось не вирвалося назовні. Але гору воно не отримає назад – це було вирішено твердо. Аріману було не по собі від того, що він своїми діями зміг потривожити щось настільки грандіозне. І ще він дуже боявся, щоб це не стало причиною загибелі для всіх. Він відганяв від себе подібні думки й намагався думати про майбутнє. Про майбутнє з Анель. Аріман відродить свій рід. Анель сама говорила, що хоче не менше трьох дітей. «А зробимо п'ять! Тепер у нього вистачить і сил, і грошей, щоб гідно вивести свій рід у керівну верхівку. Його діти та онуки будуть правителями! Але все це в майбутньому, а поки слід відновити свої сили.

Анель помітила його пробудження і лагідно запитала:

— Знову прокинувся? Вночі ти знову стогнав і кричав, що вона твоя, і ти її не віддаси. Ти вже четверту ніч не хочеш віддавати когось… Хто вона?

Аріман не очікував одразу після пробудження почути подібне. За весь час їхнього знайомства з Анель вона ніколи не ревнувала. Усі радощі ревнощів діставалися Аріману. То посли поважні приїжджали в гості до її батька, то купці, то молоді командири. І часто Аріман на власні очі бачив, як Анель сміялася й жартувала з ними, як привітна господиня й вихована дочка. А одного разу Аріман побачив, як Анель граційно танцює з одним високопоставленим молодим чиновником. Після цього Аріман довго ходив парком, з’їданий ревнощами, неначе листок гусеницями. Але все це було вже давно. Ще до того, як він зізнався Анель у коханні. Все змінилося відносно недавно. Коли Аріман створив посох і продемонстрував його міць Анель... Аріман відвів Анель далеко за межі міста. Вона вже тоді відзначила, що він після повернення з гноминих країв став дуже серйозний і більш упевнений у собі. Тоді він сказав: «Бачиш ті дерева й той великий камінь? Придумай будь-що, що завгодно зробити з ними – я зроблю». Анель тоді ще сміялася. Вона не раз була свідком смішних магічних витівок Арімана, які не вдавалися на очах у багатьох. Після них він довго сидів сумний, а вона заспокоювала його й казала, що все вийде колись. Вона тоді не вірила, що в нього вийде щось серйозне. Він їй дуже подобався. Можна навіть сказати, що вона була в нього закохана. Але… Але він був вигадник і жартівник. Причому розорений дворянин. Він зовсім не думав про майбутнє. Ні про своє, ні про їхнє спільне. Він жив одним днем. Анель чудово розуміла, що вони не можуть бути офіційною парою. Не зможуть бути подружжям. І рано чи пізно їй доведеться розірвати ці ніжні стосунки. Вона відтягувала цей момент якомога довше. Вона не розуміла тоді слів батька. Якось він сказав їй про Арімана: «Цей хлопець дуже незвичайний. Повір мені, доню. У ньому є потенціал, який слід пробудити. Йому потрібен добрий прочухан або нервове потрясіння. Треба, щоб він постійно перебував у напрузі. Тільки тоді він зможе реалізуватися, а ти, перебуваючи з ним, лише розніжуєш його. Постійно жалієш. І коли він стане особистістю, ти станеш для нього тягарем!». Тоді це обурювало Анель. Як вона може стати тягарем для Арімана? І не вірила вона, що Аріман досягне висот. Але все це було до того дня, як вони вийшли за місто. До того, як він показав їй посох, який вона вважала черговою іграшкою Арімана.

Аріман був серйозний. Але він завжди був серйозний перед новою своєю магічною витівкою. І тому вона жартівливо відповіла йому: «Що з ними зробити? А нехай ці деревця живуть у цьому камені. Нехай цей камінь буде їхнім будиночком. Ха-ха-ха». Вона пам'ятала, що минулого разу він уже намагався зробити потрібну магічну дію на очах у натовпу роззяв і запитав її, чого б вона хотіла. Вона тоді була й не рада, що відповіла йому. Усі присутні тоді виявилися забруднені брудом і ще якоюсь смердючою рідиною внаслідок його невдалого магічного експерименту. І зокрема її дороге плаття також було забруднене. Аріман тоді був дуже пригнічений. Однак зараз вони були вдвох, і можна було замовити будь-яку дурість. Аріман серйозно поглянув на неї й запитав: «Це все? Більше немає побажань?». Анель засміялася й відповіла: «Ні, не все. Нехай над ними горить ще ясне сонечко». Її дуже забавляв настрій Арімана. Вся ця суворість і діловита підготовка могла віщувати чергову невдачу, після якої вона зможе заспокоїти його, а оскільки настрій у неї сьогодні був дуже грайливий, заспокоїти вона його могла дуже достойно...