V.II

Аріман схвильовано промовив:

— Ходімо, Вендоре! Час більше не може чекати. Скоро я розпочну ритуал керування вихровою магією. Ця гора буде тріумфом об’єднання наших братніх народів, навіть якщо мені доведеться покласти за неї голову!

Вендор схвально кивнув головою, і вони вже хотіли піти в бік табору, але вигуки за спиною змусили їх затриматися. До них наближався той самий гном, який сперечався на раді, коли виступав Аріман, — Фрадір Грім. Він ішов швидким кроком, і складно було визначити, з якими намірами він до них прямує. Права рука була виставлена вперед і стиснута в кулак. Він наблизився майже впритул до Арімана, очі його горіли. Фрадір розтиснув широкий кулак і голосно сказав:

— Ось!

На долоні лежав синій камінь середніх розмірів. Магічна синя аура щільно огортала його і, неначе дим, струменіла між пальцями гнома. Оскільки Аріман подумки давно вже був не тут, він не зрозумів жесту гнома і запитально дивився на нього. Гном обурено сказав:

— Невже ти, Арімане, не розумієш, ЩО це означає? Та на торгівлі лише одним пилом після огранування таких каменів я зможу побудувати тобі замок на три сотні слуг! Ми розкопали його прямо під розломом на глибині всього двісті метрів. Інженери кажуть, що в нижніх шарах земної кори таких може бути дуже багато. Якщо ти витягнеш цю гору із землі, то ми всі, щоб тріснула борода мого діда, будемо багатшими за самих богів!

Вендор усміхнувся і відповів:

— Ну, жити тобі, Арімане, вже точно буде де, а якщо кожен торговець купить тобі по замку з угіддями, то в тебе вийде ціла країна!

Гном знову стиснув кулак і додав:

— Торгувати поки що такими штучками не можна, але ось усім показати його можна! І я піду, покажу всім таку знахідку. Нехай купують собі цілі маєтки, щоб зберігати там золото за виручені кошти!

І з цими словами Фрадір помчав у бік наметів. Вендор похитав головою і сказав:

— Завжди дивувався, як у таких маленьких істотах, як гноми, вміщується меркантильність, вища за будь-яку гору.

Аріман так до кінця й не зрозумів, що сталося. Свідомість його була повністю переключена на ритуал. Він просто сказав:

— Ходімо, — і вони обидва попрямували до наметів магів.

Камінь, який приніс до табору Фрадір Грім, спричинив переполох. Ним не могли намилуватися і ювеліри магічних каменів, і торговці, і звичайні спостерігачі. Ельфійський купець Альвус Руйкон не міг відірвати очей від такої краси. Камінь просто зачарував його. Він намагався розгледіти кожну його грань. Грав пальцями з потоками магічної аури, що випромінював камінь. Він твердо вирішив придбати собі цю дивину, коли торговий комітет дасть добро. Однак він не підозрював, що й Фрадір Грім вирішив першим заволодіти цим коштовним камінцем. Гном, примружившись, з недовірою спостерігав, як ельф милується ЙОГО каменем. Усі, хто розумівся на торгових і ювелірних справах, не могли дочекатися, коли Лорд Аріман проведе ритуал і витягне гору. Тоді комітет дасть добро, і золото потече рікою! Але не всі торговці були терплячими. Фарів, торговець, який прибув з графинею Амерзі, був іншої думки. Фактично, він сюди й прибув, щоб проводити контрабандний обмін. Він привіз із собою безліч речей, які із задоволенням захочуть мати гноми-робітники, таємно від свого керівництва. Натомість вони незаконно постачатимуть всілякі знахідки насамперед йому.

Фарів чекав на відповідну знахідку, і після каменю, який демонстрував Фрадір, зрозумів, що дочекався потрібного моменту. Слід було розгортати тіньову торгівлю. Найпершим товаром був спирт. Звичайні гноми дуже любили прикластися до чарки, а потім у похмільному дрімоті тихенько муркотати пісні свого народу. Фарів привіз величезну кількість елітного спиртного, яке мав намір обмінювати на коштовні знахідки. Другий товар ще більш небезпечний – безшумна й магічна вибухівка. Третій вид товару – мініатюрна ручна бурильна установка з магічним підсилювачем. Та й різних дрібниць, заборонених під час бурильних робіт у шахтах і штольнях, у нього було більш ніж досить. Днями він крутився біля розкопок. Спілкувався з гномами. Вишукував хоч одного підходящого кандидата, щоб розпочати своє незаконне підприємство. І темна удача повернулася до нього обличчям. Один із гномів посварився зі своїм начальником і емоційно покинув місце розкопок. Фарів став свідком цього і розкинув свою мережу. Він з розумінням почав спілкуватися з гномом. Удавано співчувати йому. З'ясувалося, що гному терміново потрібні гроші, але покидати місце розкопок начальник не дозволяв, хоча гному могла трапитися вигідніша робота. Гном вивернув перед Фарівом кишені й показав неограновані алмази, які приховав від начальника. Це була перемога для Фаріва. Він запропонував гному золото за приховування подібного характеру. І додаткове обладнання, щоб видобути ще більше коштовного матеріалу. Гном погодився, оскільки Фарів відрахував йому кругленьку суму за два алмази. Під час наступної їхньої зустрічі гном розжився безшумною вибухівкою та спиртним. На третю зустріч привів ще двох гномів, які також взяли спиртне та вибухівку. Тіньова торгівля набирала обертів. Але на п’ятий день Фаріва з гномами викрив один з інженерів. Він збирався відвести їх до ельфійських правоохоронців, але Фарів був дуже вправний у питаннях риторики та переконання.