IV.II

Феї збиралися знищувати своїх змінених одноплемінниць. І в цій майбутній боротьбі вони ризикували більше за інших, оскільки властивість неймовірно змінювати тварин і природу не діяла ні на людей, ні на гномів, ні на ельфів, а ось фей майже одразу охоплювали страшні метаморфози.

Морові вітри приходили несподівано, різкими поривами, і передбачити їх було неможливо. Спочатку міська рада планувала спорядити невелике військо для охорони тих, хто розчищатиме територію біля розколу. Однак народу зібралося безліч. Умовляннями та проханнями розійтися, прибрати їх з-під міських стін не вдалося. Тому рада спорядила невеликий військовий загін для формального супроводу та підтримання порядку серед охочих викорчовувати ліс. Основною забороною було спалювання повалених дерев.

Після цього було організовано офіційну експедицію з ліквідації й утилізації дерев і водойм. Ця експедиція разом із невеликим загоном солдатів очолила натовп охочих розправитися з лісом. І одного дня вони згорнули свої намети, шатра, лежанки і згуртоване військо у кілька тисяч рушило до розколу.

Картина ця була вражаючою. Люди, ельфи та феї на їхніх плечах дружно, майже строєм, крокували горбистою рівниною. Яскраве сонце виблискувало то від лез мечів чи бойових сокир, то від пилок, то від начищених обладунків. Війни в цих краях не було вже дуже давно — понад триста років. Але цей похід нічим не відрізнявся від військового.

У нетрях жахливого лісу на них чекало чимало небезпек, і більшість із них була смертельною. У цій добровільній армії панувала злагодженість і готовність до небезпек, хоча багато хто не усвідомлював, наскільки це було небезпечно. Це здавалося їм веселою пригодою. Однак ніхто з тих, хто йшов у «Чорний ліс», не сумнівався, що не відступить перед загрозою, якою б небезпечною вона не була.

Їхні прадіди пліч-о-пліч стояли перед страшнішою напастю — Зеленошкірою Ордою. І вистояли. Так і вони тепер зіткнуться з небезпекою з братом-ельфом і братом-людиною. І якщо буде треба, закриють своїми грудьми свого брата.

Серед тих, хто йшов, почали співати старовинні пісні героїчної тематики. Почали заводитися розмови про запеклі сутички, важкі бої, безстрашні вчинки та героїчні смерті. Ельфів і людей все більше й більше охоплювала хвиля бойового куражу. «Чорний ліс» уже сприймався як кровний ворог, пощади якому не буде. Феї теж перейнялися бойовим запалом і, розпалені уявленням про майбутні сутички, стрімко кружляли над головами тих, хто йшов, яскраво виблискуючи крильцями на сонці.