IV.I

Вони перетворювалися на маленьких кровожерних чудовиськ, які пожирали своїх одноплемінників. Деякі летіли до найближчого ельфійського міста і починали завдавати значної шкоди. До них долучалися й дикі звірі, зовнішність і поведінку яких жахливо спотворив моровий вітер.

Слідопити, що ходили цими моторошними місцями, розповідали, що бачили жахливих монстрів — як невеликого розміру, так і дуже великих. Після першого морового вітру був і другий, і третій, і четвертий. І ситуація погіршувалася, аж поки не стала критичною. Цілі колонії фей мігрували до стін ельфійського міста Етрінос, благаючи про допомогу. Звірі та птахи тікали з обжитих місць, а заражена область ставала все ширшою й ширшою. У недалекому майбутньому це загрожувало повним виродженням лісових угідь, закріплених за Етріносом.

Ситуація вимагала кардинального вирішення. Було вирішено повністю очистити уражену область і заново посадити дерева, а зіпсовані водойми осушити й наповнити очищеною водою. Це планували зробити після того, як гноми забудують розкол. Але після трагічного землетрусу, що забрав десятки життів, разом з ідеєю про закриття розколу відмовилися й від задумів щодо реконструкції прилеглої до розколу території.

Але цього разу все було інакше. Після пропозиції Лорда Арімана закрити розкол «вирощеною» горою всі проєкти та задуми набули нового життя. Це стало поштовхом для реалізації багатьох планів. Але основна їхня мета була досить простою: розчистити великий майданчик під табір майбутньої експедиції. Усе це ельфи планували зробити спокійно та організовано.

Однак звістка про неймовірний задум Лорда Арімана облетіла найближчі до Етріноса села й міста людей та гномів. Багато хто вважав за честь зробити свій внесок у це підприємство. Люди брали з собою механічні сокири й пилки. Об'єднувалися в загони і прямували до Етріноса. Багато звичайних людей та ельфів вдягалися в обладунки, перевіряли зброю та луки. Вони збиралися на війну. На війну з «Чорним лісом». Так прозвали понівечені моровим вітром ліси поблизу розколу.

Гноми ж вирішили обійти ліс старою дорогою, яку проклали ще тоді, коли почали забудовувати розколину. «Чорний ліс» опинився затиснутим у лещатах. З одного боку — гноми зі своєю технікою, з іншого — люди, ельфи і навіть феї чекали команди, щоб розпочати бій зі страшним лісом та не менш жахливими мешканцями в ньому.