III.XV

Після цих слів вона приклала два пальці до своїх губ, а потім торкнулася ними губ Арімана. Ще раз усміхнулася і, розвернувшись, почала віддалятися. Трімо йшов поруч. Його всього трусило. Чи то від гніву, чи то від ревнощів.

Аріман видихнув із полегшенням. Такої ситуації він ніяк не міг передбачити. Така плутанина! Він чув, що Вендор вважає графиню винною у смерті графа, але її провина не була доведена. І до того ж це було занадто давно. Аріман ще раз видихнув, похитавши головою. Зал уже почав порожніти. Кілька гномів намагалися викотити із залу створену Аріманом сферу.

Аріман стояв на місці, спостерігаючи, як зал порожніє. І тут він помітив серед людей, що йшли, Анель. Вона скромно стояла в багряному вбранні. Білосніжне волосся спадало по обох плечах і лягало на груди. Золота діадема вінчала її голову. Вона усміхалася йому. Це було подібно до ковтка свіжого повітря для Арімана. Він поспішив до неї.

Дорогою до нього звернувся один із групи гномів-дослідників глибин. Але Аріман обірвав його:

— Не зараз, вибач. Це вам! — і віддав мішечок із коштовностями гномові в руки.

Обличчя гнома виразило крайнє здивування, коли він побачив уміст мішечка.

Аріман підійшов до Анель майже впритул і завмер. Настільки вона була для нього красива. Анель усміхалася, піднімаючи великі зелені очі на Арімана, і тут же боязко опускала їх. Вона промовила мелодійним голосом:

— Привіт, милий.

Аріман прощебетав у відповідь:

— Привіт, Анелічко! Ти прийшла. Ти таки прийшла. Ти просто чарівна!

Анель коротко кивнула:

— Так. Я була тут від самого початку. Все бачила. Це ти був сьогодні чарівний. Те, що ти робив сьогодні, було схоже на ожилі старі казки. Могутній ельф підкорює магію і спрямовує її на добро. Ти здійснив те, про що мені так багато розповідав. І об'єднав ти всіх в одному залі: і людей, і гномів, і ельфів. Все як у тих легендах, про які ти мені розповідав. Ти справжній могутній маг, а я всього лише дівчина...

Аріман поспішно поклав посох і ніжно взяв дівчину за руки:

— Що ти! Анелюшко! Це ж я. Усе той самий твій Аріман! Усе той самий Арій. Подивися на мене. Це ж я — твій Арюша!

Анель підняла очі.