III.XIV

Усі розуміли, що Вендор має на увазі графиню. У Вендора з нею були давні порахунки. Він вважав, що саме вона звела зі світу графа Амерзі.

Аріман, почувши подібне, спробував якось незграбно заступитися за графиню, невпевнено сказавши:

— Вендоре, ну що ти... Так же не можна...

Але його слова навряд чи хтось почув, через що він почав відчувати себе ще більш дискомфортно. Він ніяк не міг вплинути на ситуацію, а ось Трімо вже не витримав, згораючи від гніву, випалив:

— Як ти смієш, безрідний негіднику, своїми брудними натяками паплюжити графиню? Твій язик треба вирвати, підсмажити й дати тобі з’їсти, щоб більше не міг жодної мерзоти сказати!

Вендор гидливо оглянув спотворене обличчя Трімо і звернувся до Арімана:

— Радий був зустрічі, Арімане! Я до тебе ще загляну, обговоримо дещо, а зараз нам час. Ходімо, Дуліфе!

Але, порівнявшись із Трімо, пальцем дав тому знак, що хоче шепнути щось на вухо. Трімо, вищиривши зуби і стиснувши губи, трохи наблизився. Вендор неголосно сказав, щоб чув тільки Трімо:

— Ти, напевно, ображено чекаєш біля покоїв графині, коли там скрипить ліжко ночами, сподіваючись, що й твоя черга настане. Тому такий відданий?

Трімо підскочив від люті на місці. Очі його налилися кров'ю. Мабуть, у чомусь Вендор мав рацію, бо правда найболючіше зачіпає. Крізь хрип люті насилу можна було розрізнити погрози, які лунали вслід Вендорові. Але графиня стримувала свого підданого, вперши йому в груди складене віяло.

Дуліф трохи затримався, щоб піти за другом, мабуть, обмірковуючи, як і йому зробити свій внесок у цю ситуацію. Він почав розкланюватися, прощаючись з усіма. І спеціально наступив графині на поділ сукні, злегка надірвавши скріплювальні нитки та залишивши брудний слід. Вибачаючись і задкуючи перед здивованою графинею, щосили штовхнув Трімо своїм задом, так що той, спіткнувшись, ледь не впав.

Аріман, спостерігаючи все це, думав, що провалиться крізь землю від сорому.

Однак, щойно Дуліф пішов, графиня також захоплено глянула на Арімана і з чарівною усмішкою сказала:

— Аріманушко, прости за недоречну безглуздість із цим невігласом. Я зараз піду привести себе до ладу, а потім ми обов'язково з тобою ще порозмовляємо. Наодинці!