Аріман почекав, коли всі знову звернуть на нього увагу, і продовжив:
– Саме ці достойні хлопці й допомогли мені знайти відповіді. Вони багато мені розповіли. І показали ще більше. Мої магічні експерименти та допомога цих благородних гномів переконали мене, що відповідь існує! Чи можна закінчити розпочате? Можна, запевняю з цілковитою впевненістю! Хто нам усім у цьому допоможе?... Я!
Багато хто в залі почав перезиратися. Це викликало підозри щодо психічного стану Лорда. Аріман, бачачи збентеження, продовжив:
– Звісно, Ви питаєте себе, як зубожілий дворянин може дозволити собі організувати будівництво серед гір? Та ніяк не може! Я просто вирощу нову гору на місці розколини!
Це шокувало зал. Багато хто невдоволено забурчав. Дехто почав вголос говорити, що молодий Лорд збожеволів. Хтось із залу вигукнув: "Як її виростити? Це ж не морквина, справді!". Члени ельфійської ради продовжували мовчати, але в душі раділи своїм давнім припущенням, що Аріман збожеволів на ґрунті переживань через трагедію. Аріман почекав, поки обурення стихне, і продовжив:
– Звичайно, гора – це не овоч, щоб її вирощувати на городі. Я, за допомогою вихрової магії, знайду відповідний уламок гори в надрах землі, безпосередньо під розколиною. Потім дістану його, і тоді на місці розколини виросте нова гора. Як бачите, все дуже просто!
І Аріман усміхнувся.
Ця посмішка переповнила чашу терпіння навіть у членів ради. Голова міської ради Ельван, невисокий, кремезний ельф у пурпурових шатах, обшитих золотом та прикрашених коштовним камінням, різко піднявся зі свого місця і звернувся:
– Лорде Аріман, Ви, очевидно, несповна розуму! Ваша ідея абсурдна! Використання вихрової магії без особливого дозволу заборонено, оскільки вона руйнує організм того, хто її використовує, та навколишній світ! Ви просто помрете, використовуючи її, за кілька хвилин через страшні рани та внутрішні кровотечі. Або ще гірше – заберете життя оточуючих. До того ж немає жодного ельфа з такою астральною концентрацією, щоб створити достатню магічну міць для втілення Вашого плану. Залиште трибуну та покиньте Зал Ради!