II.III

Можливо, рада вирішить йому виділити невеликий грант за те, що він був ініціатором зборів, оскільки попередні виступи віщували значні прибутки для міської скарбниці.

У яскраво освітленому численними канделябрами та люстрами з люмінесцентними блакитними каменями залі зібралося багато народу. Верхні ложі займали головні члени ради. Нижчі ряди – другорядні. Далі йшли торговці, купці, маги та науковці. Перші ряди займали запрошені гості. Серед них була графиня Амерзі, блондинка в дорогій рожевій пишній сукні – дружина покійного графа Амерзі зі своїм вірним слугою Трімо, темноволосим чоловіком невизначеного віку з колючим поглядом. Він надав перевагу всьому зеленому, дуже дорогого фасону.

Також серед запрошених Аріманом гостей був Вендор Райс, найкращий друг покійного графа Амерзі та бойовий соратник батька Арімана – чоловік середніх років з добре вкладеною зачіскою, легким чубчиком, що спадав йому на лоб, та блакитними очима. Він з'явився в багряній дорогій сорочці, одягненій на блискучий, чудової роботи білосніжний нагрудний панцир з яскраво-блакитними прожилками, синіх штанах та з коротким клинком на поясі. Поруч із Вендором сидів гном – Дуліф Грум. Вірний друг Вендора. Гном типової зовнішності. Великий ніс, розлога руда борода та добре, що викликає довіру, обличчя. Він надав перевагу простій коричневій сорочці та сірим штанам.

Аудиторія загалом налічувала понад триста осіб, і здебільшого чекала виступу молодого Лорда. І ось час Лорда Арімана настав. Він не поспішаючи розправив свої довгі шати, що виблискували золотом. Провів рукою по гладко зачесаному довгому волоссю і, не поспішаючи, вийшов до трибуни. Він хвилювався, але, як усі виховані та шановані ельфи, не показував емоцій. Зал був розташований півоколом перед трибуною. І повний зал чекав його слів. І слова мали бути переконливими. Аріман зітхнув і почав промову твердим дзвінким голосом:

– Я вітаю Вас, шановні члени ради! Вітаю Вас, вельмишановні гості нашої ради. Вітаю і тих, хто залишився небайдужим до нашої проблеми. До нашої спільної проблеми.