Глава 6

Дерево Ради було вирощене дуже давно могутніми ельфами-магами. Воно було магічно вирощене ще до того, як місто Етрінос фігурувало в архітектурних проєктах та інженерних схемах. Це величезне дерево спершу слугувало природною фортифікаційною перешкодою на шляху кровожерливих полчищ Зеленошкірої Орди, які перетинали Заскалля та спустошували ельфійські землі. Воно вміщало в себе цілий гарнізон, було стійким до жару і могло родити поживні плоди для тих, хто перебував усередині. Тому тривалі облоги Дереву були не страшні. У своєму стовбурі Дерево мало потаємні ходи, що відкривалися лише ельфам, та магічні ліфтові майданчики, які могли доставляти на саму верхівку. Люди прозвали Дерево – Дерев'яна Скеля. Подейкували, що Дерево могло рухатися і змітати ворожі полчища своїми гігантськими гілками, немов мітлою сміття. Але чи вигадка це була, чи правда, ніхто достеменно сказати не міг. Творці Дерева, як і свідки набігів Зеленошкірих, давно відійшли в кращий світ до богів та праотців. Тому цей цікавий факт так і залишився на рівні легенди.

Але все це було дуже-дуже давно. Дерево вже багато століть слугує Залою Ради ельфів. Однак варто зауважити, що останні пів століття, а то й більше, всі важливі засідання проводяться в місті. Дерево слугує швидше культурно-історичною пам'яткою минулих, славних часів. Але тільки не цього вечора!

На великих майданчиках для транспортних засобів немає вільного місця. Тут і техноцикли різних модифікацій — від двох до восьми коліс. І чудові карети, запряжені чотирма скакунами. І механіко-парові карети. Коні в багатому вбранні й навіть звичайні вози, запряжені однією загнаною шкапою з піною на губах. Усі поспішали на раду. І хто на чому міг.

Але ще більше біля Дерева зібралося тих, хто не потрапив або просто не був запрошений на раду. Були тут усі: і люди, і гноми, і ельфи. Проблема морової розколини хвилювала всіх значно більше, ніж уявляли собі члени ельфійської ради. Деякі з прибулих розбили свої намети перед Деревом. Інші просто розмістилися на розстелених килимах і щось жували, рясно запиваючи легкими хмільними та напоями, що втамовують спрагу.