I.IV

І лише неясні хмарки на горизонті прагнули зіпсувати бездоганну чистоту небесної тверді. Сонце лагідно пестило своїми теплими променями кожну ділянку землі. Фея не була винятком. Сонце грало яскравими іскрами в її крильцях. Феї дуже подобався політ у прогрітому повітрі дня, що минав. Вона досягла вже межі міста Етрінос. Хмарки на горизонті теж поспішали забруднити небо й сховати сонце. Коли фея досягла краю лугу, де стояло Дерево Ради, темні хмарки досягли сонця. І світ навколо миттєво змінився. Сонце сховалося під легкою сірою пеленою і змінило колір з м'яко-оранжевого на криваво-червоний. Зелень набула нового кольору, ніби була окроплена кров'ю. Вершини гір також стали багряними, а обриси розколини ще більше почали виділятися. Тінь Дерева Ради набула жахливого бордового відтінку, і фею відкинуло вбік різким, дуже холодним поривом вітру. Їй стало не по собі від зміни освітлення світу, вітру та зловісних тіней, що росли по землі під нею. Сонце все так само повільно заходило, не змінюючи забарвлення. Фея подумала, що це поганий знак, і поспішила до Дерева.

А між гілок Дерева, що утворювали великий купол, уже пробивалося блакитнувате світло. Під Деревом спостерігався жвавий рух різноманітних транспортних засобів, ельфів, людей та гномів. Здавалося, нікого не вразив цей раптовий захід сонця. Фея обережно приземлилася на гілку Дерева. Вона протиснулася крізь листя і, вмостившись зручніше, стала спостерігати за тим, що відбувається у Залі Дерева Ради. Зал був повний. На трибуну виходив молодий Лорд Аріман Елійський…