В день свого народження Захар домовився, що перед святкуванням зустрінеться зі своїм другом в парку біля ялинки та картин.
Веселий усміхнений Захар розгулював парком та розглядав картини.
- Які гарні картини! Справді, Титане? - звернувся Захар до свого песика.
- Гав! Гав! - стверджувально гавкнув його пес.
- Отож. Мені б так малювати. А це що?.. - застиг Захар біля однієї картини.
Хлопець серед великої кількості картин вуличних художників побачив картину, на якій були намальовані новітні прозорі комп’ютери.
- Я хочу туди! - сказав Захар - і від цих слів щось потягнуло його всередину.
Хлопець розтиснув від несподіванності руку - та впустив повідець свого собаки.
- Гав! Гав! Гав! - кликав свого хазяїна Титан, бачачи, що відбувається.
Захар несподівано потрапив до середини картини, опинившись серед цих новітних прозорих комп’ютерів.
- Гав... - засумував пес Титан.
Ніхто навкруги не побачив зникнення хлопця...
Двадцять хвилин очікування Титана біля містичної картини, коли ж це його хазяїн повернеться назад - і...
Прийшов нарешті друг Захара в парк та побачив песика Титана, який сидів біля якоїсь картини та скиглив.
- А де ж Захар? - запитав ніби сам до себе чи то до собаки хлопець.
Пес дивився на картину.
Хлопець теж подивився на картину - та побачив свого друга в самій картині.
- Як ти там опинився? - спитав він.
Захар щось відповів, але нічого не було чутно.
Лише було видно, що рухаються губи Захара, - отже, він щось говорив.
- Тримай мою руку. - сказав друг та простягнув її до картини, торкаючись її, але рука проходила в неї, а самого друга щось почало тягнути цілком в саму картину.
Титан схопив цього друга за штани та потяг назад його.
- Ні. Та я не допоможу. Від моїх зусиль опинимося разом в цій картині. Так я не допоможу. - зробив висновки друг. - Що ж мені робити?
- А ти поклич його. - порадив художник, який щойно підійшов. - Моя картина поверне твого друга, якщо ти його покличеш.
- Захаре! - і покликав хлопець свого друга, - через що Захара виштовхнуло невидимою силою з картини.
- А можна ще спробувати? - попросил Захар у художника та спробували знов потрапити всередину.
- Не треба! - попросив його друг. - Раптом ти не зможеш повернутися?
- Та не хвилюйся, Оресте, ти мене знов покличеш. - відповів Захар та продовжив намагатися знов проникнути всередину картини.
Але картина вже не пускала до себе.
- Думаю, Захаре, тобі одного разу досталь. - прокоментував побачене художник.
- Я хочу цю картину собі на день народження! Я попрошу, щоб мені її купили замість усіх подарунків. - сказав Захар.
- Вибач, вона не продається. - відповів художник.
Хлопці постояли ще трохи перед картиною та пішли на свято на день народження в гості до Захара.