8. Найкращий день у житті

П’ятниця почалась, як мінімум, краще, ніж завершився четвер.

Після вчорашньої зустрічі по проекту «Seed» я зрозумів, чому вважав біоніків небезпечними. Тепер я не був впевненим, чи вважав я небезпечними самих особин, чи те, на що вони перетворяться після запуску Seed’у, але ця частина пазла склалась.

Крім того, я більше не вважав себе параноїком та був упевнений, що втрата пам’яті була викликана кимось, і це не був ні мій лікар, ні Елі. Чому вони не вирішили взагалі позбутись мене та що робитимуть далі я, поки що, не розумів, але знав, що марно витрачати час не варто.

Я планував провести дві зустрічі: одну з розробником стосовно «галюцинацій», а іншу – з Семом, де ми мали обговорити статистику біоніків, що мають встановлений Senses. Крім того, мені здавалося, що нам з Семом було про що поговорити і без статистики.

Ввечері я мав бути у «451» та дуже сподівався на те, що наша божевільна ідея спрацювала.

Вже коли я опинився на робочому місці, я зрозумів, що прийшов майже на годину раніше, ніж було потрібно. У офісі ще нікого не було.

Я вийшов зробити собі чай та сів за свій компʼютер. Часу було достатньо, тож я вирішив подивитись вчорашню статистику Кетлін та змінити конфігурації до попередніх.

Виходячи з графіків, у неї вчора був хороший день.

Я повернув її налаштування, але, все ж, вирішив порівняти її статистику у звичайний день (я взяв четвер минулого тижня на випадок, якщо поведінка циклічна) та вчора. Я не міг бути впевненим у тому, що інтерпретую усе вірно, але мені здалося, що у такій конфігурації Кетлін була значно щасливішою: «Треба буде проконсультуватись з Семом,- сказав я пошепки».

Першою у моєму календарі була зустріч по «галюцинаціях», на яку не прийшов ніхто, окрім мене і розробника, який цим вивченням і займався.

Робота, яку він встиг виконати, була доволі об’ємною:

 - Я почав з того, що відокремив усі випадки, коли хтось з системи отримував новий досвід, виключив зі статистики отримувачів досвіду та порівняв з іншим звичайним днем. Можемо побачити, - він вивів результати на екран, - що у ці дні всі вони мали значно більшу завантаженість системи. Схоже, вони обробляли, аналізували нову інформацію. Цей новий фрагмент коду досить часто використовувався і, що дивно, одночасно. Це означає, що вони всі звертались до одного і того ж фрагменту по кілька разів у той самий час. З наступного дня все поверталось до норми.

 - Дивно.

 - Дуже дивно. Я навіть подумав, що, можливо, треба врахувати це та якось виправити у майбутньому. Виглядає так, ніби вони намагались зрозуміти чи «осмислити», звідки у них ця інформація.

 - Тобто цей досвід просто додавався в їх базу, вони, в теорії, не мали навіть цього помітити, але вони це не просто помічали, а й намагались визначити, звідки це у їх голові?

 - Схоже на те, - невпевнено сказав мій співрозмовник.

 - Якщо врахувати, що всі вони не розуміють, ким є, такі роздуми можуть бути не дуже хорошими для них. А що станеться, якщо вони зрозуміють, що це не їх досвід?

 - Я думаю, вони не можуть цього зрозуміти.

 - А можемо повернутись до нашого прикладу з Кетлін? Подивись будь ласка, яка кількість біоніків відвідувала пустелю до цього досвіду та яка – після?

 - Кетлін бувала у пустелі і до цього моменту, і після, - він відкрив звіти та почав аналізувати пересування біоніків. - Серед решти – лише двоє бували у пустелі до цього моменту. На той час розповсюдження біоніків було доволі невелике.

 - Тепер подивись яка статистика після події.

Він виконав якісь обчислення та знов звернувся до мене:

 - 60%.

 - Що саме?

 - 60% біоніків з тих, що отримали цей досвід від Кетлін, хоч раз після цього відвідали пустелю.

 - Скільки у нас було біоніків на той час.

 - Трохи менше двохсот.

 - Забагато для простого збігу, тобі не здається?

 - Так, згоден.

Ми кілька разів перевірили дані, але ніякої помилки у них не було.

 - А щодо тих біоніків, яких було введено в експлуатацію уже після цієї події три роки тому, - почав я. - Вони цей досвід отримали?

 - Так, - він підтвердив. - Вони отримують його як частину стандартного набору даних про них, на яких навчається модель.

 - І скільки було введено за останні три роки?

 - Двісті шістдесят. Ми значно підвищили швидкість введення у останні роки.

 - Подивись…

 - Сімнадцять,- він не дав мені завершити фразу.- Сімнадцять біоніків відвідували пустелю і, судячи з їх професій, це були не прогулянки.

 - Менше десяти відсотків.

 - Дякую. Попрацюй ще трохи над цим. Думаю, це потребує більш детального вивчення.

Я не міг зрозуміти як саме використовувати цю інформацію, але ті послідовності які ми виявили, точно не були стандартними і плановими. Більшість з тих, хто отримав цей чужорідний досвід, асоціювали його з пустелею та, схоже, прагнули туди потрапити. Але як тільки він ставав частиною набору даних, він переставав бути для них чимось значущим.