6. Штаб

Середа мала стати важливим днем, адже я мав зустріч для обговорення оновлень біоніків, а вечір планував провести у «451» за обговоренням усього, що мені вдалось дізнатись.

Зустріч було призначено на другу половину дня, тож першу половину я провів за роботою над структуризацією того, що я вже знав.

Хоч я і не вірив у те, що події, які сталися зі мною, були випадковістю, реальних підозр у мене не було. Якщо опустити (поки що), виявлення того, хто саме це був, які були їх мотиви? Найімовірніший мотив – змусити мене забути про мої висновки стосовно біоніків і всього нашого проекту. Скоріше за все, вони не знали про «Хлібні крихти» і не очікували, що я так швидко повернувся до цього питання. Чи знають вони про всі ці зустрічі цього тижня? Чи спробують вони повторити це знов? Треба обговорити це з Тоні та Тором…

Але, якщо і про це не думати, які саме висновки про біоніків я зробив? Треба переписати якісь фрагменти коду, перелаштувати їх усіх чи просто ввести додаткові обмеження та не розвивати окремі функції?

Голова розколювалась від запитань без відповідей та зводила мене з розуму. Я продовжував намагатись будувати свій світ навколо інформації яку я дізнався, але фундамент цього світу здавався занадто нестійким.

За п’ять хвилин до початку, нагадування закликало мене йти на зустріч, тож я прийшов до переговорної кімнати першим. За кілька хвилин зібрались доповідачі, Моллі і Сем.

 - То що, почнімо? - запропонувала Моллі.

 - Так, відкриваю презентацію, - відповів один із доповідачів. - Тема нашої зустрічі – «Статистика активності біоніків До та Після оновлень». Тема, взагалі, достатньо широка, тож ми розділили все на декілька типів оновлень. У нас існує оновлення конфігурацій, що відбувається тоді, коли на сервері змінюється налаштування якихось параметрів. Воно існує двох типів: обов’язкове, яке потребує миттєвого оновлення всіма біоніками, та опціональне. Обов’язкове оновлення означає, що нова конфігурація має бути завантажена одразу ж. Воно використовується дуже рідко, адже потребує великої кількості ресурсів. Опціональне ж оновлення – це якась несуттєва зміна у конфігурації, яку біонік виконує вночі, під час сну.

 - Обов’язкове оновлення ми не використовували вже багато років, правильно? - уточнив Сем.

 - Так, його використовували лише на початкових етапах. Коли ж біоніки були розповсюджені по різних містах, та ми вже не мали прямого контролю над ними, ми перестали використовувати цей тип оновлень. Натомість були розроблені опціональні оновлення, які встановлюються найближчої ночі.

 - І що саме ми можемо змінити цим оновленням?

 - Майже будь-що. Перепади настрою, розум, температуру тіла, емоційність – все, що завгодно.

 - І як саме це сприймають біоніки? Вони просто стають новими людьми?

 - Ми майже ніколи не робимо суттєвих оновлень параметрів. Зазвичай ми просто робимо відносні зміни, які сильно не впливають на особистість. Тому вони сильно не змінюють і самого біоніка.

 - Добре, це оновлення конфігурацій. А що з оновленням коду? Коли ми розробляємо новий функціонал.

Сем здивовано подивився на мене:

 - Існуючі особини не отримують ніяких системних оновлень, окрім випадків якихось суттєвих проблем з версією їх програмного забезпечення, - відповів він.

 - Так, звичайно. Але якщо це потрібно, як це зараз відбувається? - я зрозумів, що задав питання, відповідь на яке я точно мав знати, тож спробував трохи заспокоїти Сема.

 - А, ти про це, - почав він. - Це індивідуальні кейси. Ми можемо запросити біоніка до лікаря, на зустріч з керівництвом чи ще щось. У нас є польові команди, вони займаються цими маніпуляціями з системою. Але ми, зазвичай, не встановлюємо новішу версію. Частіше за все вони просто перевстановлюють ту ж.

 - Дякую.

 - Продовжуй будь ласка, - Сем звернувся до доповідача.

 - Отже, найчастішим процесом є оновлення конфігурацій, що проходить у фоні, під час сну. Ми провели аналіз цих оновлень та зібрали статистику. Я відправлю вам усі ці результати, що нам вдалося знайти. Також, я відправлю і посилання на сам звіт. Ви зможете у реальному часі перевірити усі оновлення, що ми робили за останні десять років, - він звертався до мене і Сема.

 - Дякую, - підтвердив Сем. - Ми все подивимось.

Далі доповідач детально розповів про те, які зміни ми робили останнім часом та як саме це впливало на роботу біоніків, але якоїсь важливої чи суттєвої інформації я не отримав. Склалося відчуття, що ми щось не врахували (я не міг додати цей пункт просто так), але в чому був його сенс, поки що, було незрозуміло.

Коли доповідь було закінчено, я подякував усім за роботу, і команда залишила кімнату. Сем залишився і, коли всі пішли, звернувся до мене:

 - З тобою все гаразд? - спитав він.

 - Так, дякую. А що?

 - Я розумію, що ти продовжуєш шукати діри у архітектурі біоніків, це нормально, що ти бентежишся про майбутнє та хочеш бути впевненим у тому, що вони не несуть у собі загрози… - він намагався правильно підбирати слова. - Але питання, які ти задаєш. Ти ж знаєш відповідь на них. Чого ти хочеш досягти? Якщо ти цим намагаєшся наштовхнути мене на якісь роздуми, то я просто не розумію про що ти.