4. Новий світ

Наступного дня, як і кілька днів після цього, я зосередився на своїх основних зобов’язаннях. Звичайно, мене непокоїли всі невирішені проблеми та питання без відповідей, що жили в моїй голові, але я розумів, що лише повністю розібравшись у роботі та знайшовши баланс у особистому житті, зможу повернутись до світу нормальних людей, тож останні два робочі дні тижня с сфокусувався на цьому.

Вечори ми проводили з Елі, і я більше дізнавався про те як ми познайомились, про наше життя разом, цілі та бажання. Портал моєї дружини виявився доволі популярним, а думку Елі дуже цінували читачі.

З кожним новим днем відчуття спокою та комфорту росло. Я вивчив імена усіх працівників мого проекту, краще розібрався у структурі команди, життєвому циклі та планах розробки. Команди працювали над ретроспективами, які я просив виконати, а я, тим часом, просто зосередився на тому, щоб зрозуміти світ, у якому знаходився.

Двічі зміг виділити час на заняття спортом (без великих навантажень, як і радив лікар), а коли прийшов час вихідних днів, зміг у всій красі побачити сферу розваг майбутнього: віртуальна реальність, гіперреалістична реальність, постріли, пограбування, перегони та погоні – все виглядало так, ніби ми дійсно пережили ці події.

Надвечір дня перед роботою (тут нічого не змінилось, і за неділею слідував робочий понеділок), я відчув себе готовим до наступного етапу свого розслідування.

Я переглянув свій календар на тиждень: обговорення поведінки біоніків у надзвичайних подіях було заплановано на завтра, статистика оновлень – у середу, оновлення Senses та проект Seed – у четвер. Інших зустрічей, що були не такими важливими для мене, було небагато, лише одна-дві у день.

Я записався до лікаря на вівторок, а на середу запланував візит до своїх друзів в «451». Ми домовлялися зустрітись трохи раніше, але я хотів зібрати якомога більше інформації про все, що мав з ними обговорити. І, звичайно, потрібно було не забути про «Стек» та «Принцип групових галюцинацій», над цими пунктами мені належало попрацювати самотужки.

План на найближчі дні було створено, тож я повернувся до Елі та насолоди спокійним плином часу у вільний від роботи день.

Ранок понеділка  пройшов стандартно: ранній підйом, кава (тепер вже вдома, адже зерна таки були доставлені), яскраве (але не занадто) сонце і дві хвилини на платформі до офісу. Перші кілька годин я витратив на власну роботу, але знайти якусь дійсно важливу інформацію я не встиг: Моллі покликала мене на зустріч.

У мітинг румі вже зібрались всі учасники, серед них був і Сем. Саму ж роботу над задачею було довірено Майку, одному з досвідчених розробників, і двом його помічникам.

 - Статистика поведінки та висновки з надзвичайних подій за участю біоніків за останні три роки, - озвучила тему зустрічі Моллі. - Почнімо?

 - Так, звичайно, - Майк був значно старшим за мене, у нього була невелика борода і дуже поважний погляд. Він піднявся з крісла та направився до екрану. - У нас є презентація, зараз усе покажемо, - на екран вивели презентацію. - Ми провели вивчення усіх доступних логів (історії усіх подій, що записується у нас на серверах) за останні три роки по усіх особинах, що зараз діють у реальному світі, - він вказав на діаграму на першому слайді. - Ми поділили дані на два типи: перший – індивідуальна надзвичайна подія, другий – загальна надзвичайна подія.

 - Поясни що це означає, - попросив Сем.

 - Загальна надзвичайна подія – це ситуація, що відбувається у реальному житті і у якій біонік стає її частиною. Це може бути аварія, конфлікт, травма – будь-яка подія, яка справила б суттєве враження на реальну людину. Індивідуальна ж подія – це, натомість, подія, яка відбувається у внутрішньому світі біоніка. Нагадаю, нашим менш досвідченим членам команди це може бути корисно, що біоніки мають загальну памʼять навичок та досвіду. Це означає, що вони навчаються не на власному досвіді, а на загальному. Якщо подібні обставини вже траплялись хоча б з одним біоніком, вони всі навчені. Якщо ж це трапляється вперше, цей щасливчик закріплює досвід для усіх. Можу продовжувати?

 - Так, дякую, - кивнув Сем.

 - Загальна надзвичайна подія – це, для наших героїнь, гра. Усі емоції та поведінка добре прописані у їх алгоритмах. Вони просто йдуть за сценарієм. Ніяких змін у системі під час цих подій ми не виявили, неважливо який часовий діапазон ми брали.

 - Я про це і казав, - Сем нахилився до мене та нагадав про свої висновки.

 - Але є другий тип, - нагадав я.

 - Так, саме так, другий тип, - Майк перегорнув слайд. - З другим типом все трошки цікавіше. За останні три роки було всього декілька таких ситуацій. Біоніки існують досить давно, тож загальний досвід має відповіді майже на усі можливі ситуації, але нам вдалося виявити дев’ятнадцять ситуацій отримання нового досвіду. У деяких випадках ми знаємо конкретно що саме сталося у цей момент, але інші для нас не цілком зрозумілі. Наприклад, один випадок, він якраз трапився біля трьох років тому, стався з біоніком, яка була одним з перших екземплярів поза Айтом. Вона вирушила в пустелю та, у певний момент, втратила координацію через те, що пісок під ногами почав рухатись. Такого з ними до цього ніколи не відбувалось, тож їй довелось самотужки шукати рішення.

 - І що вона відчула? - спитав я.

 - У момент, коли вона не отримала алгоритму для цієї ситуації, вона розробила його сама. У неї значно виросло навантаження на процесор, процес повністю заповнив оперативну пам’ять, але через кілька секунд все прийшло у норму.