17. Три дні

- Радий бачити вас, леді Хелено, - Рафаель сяяв своєю променистою усмішкою. На його тлі Вальтер, що стояв поруч, зовсім не привертав уваги, але мені довелося докласти неймовірних зусиль, щоб відірвати погляд від його привабливих очей і кивнути майстру:

- Мені також дуже радісно від того, що наші шляхи знову зустрілися.

- Це не могло бути інакше, - впевнено сказав ательпат, торкаючись моєї рукавички губами: - Торп - маленьке місто. Порівняно зі столицею, він зовсім крихітний, ми б у будь-якому випадку зустрілися. І зустрінемося ще. Наша крайня зустріч вийшла не найуспішнішою, але я хотів би загладити свою провину.

- Я не маю сумніву, що вам це вдасться. Буду з нетерпінням чекати на ваше запрошення.

- Вам не доведеться чекати довго, - павичем розпустив хвіст Лазарі. Посмішка не сходила з його обличчя, в очах танцювали веселі вогники, а я ніяк не могла зосередитися на ньому. Боковим зором помічала як дивиться на мене Вальтер. Він явно не хотів, щоб я погоджувалася на нове побачення з Рафаелем, але не смів заважати нашому діалогу, тільки мовчки підтиснув губи.

Від цього мені раптом стало приємно: він мене ревнував? Але ж ми ледве знайомі... Хоча мені вистачило часу, щоб втратити себе під його зеленооким поглядом.

Ось тільки тепер від цього ставало тільки важче. Я мала розмовляти з Рафаелем, адже він у цій парі ведучий, він майстер і геній, про якого говорить вся Етенія. А мені він був неприємний. Точніше не так. Мені тепер усі чоловіки, крім одного конкретного, здавалися огидними. І що з цим робити я не знала.

- Погодитеся повечеряти в мене вдома післязавтра?

- Із задоволенням, - роки практики допомогли мені вимовити цю фразу із захопленим придиханням, від якої Рафаель зовсім розчулився. Але продовжити розмову нам не дозволили.

Лакеті наблизилися ледь чутно, як дві величезні кішки. Чоловік і жінка. Побачивши їх, я схилила голову:

- Ваші Світлості.

- Нас не познайомили, - герцог Марк Таро, перший інстигатор Етенії, кинув на Рафаеля вимогливий погляд. Той здригнувся і скоріше промовив:

- Графиня Хелена Поліверн.

- Дуже радий знайомству, - блиснув на мене отруйно-зеленими очима герцог. Його супутниця Ліана Хеланд дивилася на мене з цікавістю. Вона була не дуже красива, скоріше надто звичайна і непримітна. Різниця у віці з майбутнім чоловіком у них була років десять, герцог уже встиг побувати у шлюбі, а маркіза ледве переступила поріг повноліття. На її обличчі застиг вираз нудьги, лише очі були живими.

- Це чудово, що ви вирішили особисто прибути в Торп, - підлещувався Рафаель, заглядаючи в очі Марку. Герцог відірвав від мене зацікавлений погляд і повернувся до відьмака, той якраз запитав: - Ви збираєтеся знищити останніх повстанців?

- Саме так, - поважно кивнув Таро. - Надто багато клопоту завдають ці поганці. Їхні дії, як крапля отрути в нектарі. Їх неймовірно мало, але вони псують настрій імператору. Гудуть, як неприємні комахи біля вуха.

- Зате скільки пліток і гучних заголовків про них, - пирхнув Рафаель. Герцог скривився:

- Справді, коли ми стратимо всіх, то у газетярів поменшає роботи. Доведеться їм вигадувати нові сенсації. На щастя, мене не хвилюють їхні проблеми, адже з повстанцями справді все дуже скоро буде покінчено.

- У вас є план? - я захоплено подивилася на герцога Таро, як могла б дивитись казкова принцеса на принца, який прийшов її рятувати. Чоловік знову повернувся до мене. Його погляд ковзнув на мої губи, потім опустився у декольте, а лише потім повернувся до очей:

- Немає нічого кращого, ніж перевірена роками тактика – щур.

- Ви змогли впровадити свого шпигуна до них? Щойно прибувши до Торпа? 

- Простіше не впровадити, леді, - поблажливо посміхнувся герцог, охоче пояснюючи, - а завербувати одного з них. Повстанців мало, і з кожним днем ​​дедалі менше. Дехто з них усвідомлює марність подальшої боротьби і погоджується піти на угоду задля збереження власного життя.

Я із захопленням дивилася на інстигатора, а сама намагалася знайти хоч один спосіб дізнатися ім'я інформатора, щоб не підставити себе і не викликати підозру.

- Це так цікаво, - сказала, не вигадавши поки нічого. - У вас неймовірно захоплююча та корисна робота, лорде Марк.

- Дякую, леді Хелено, - повернув мені усмішку герцог Таро. Його наречена зажурено оглядала зал і раптом смикнула нареченого за рукав. Чоловік озирнувся і промовив: - Час за стіл.

Зайнявши своє місце, я перезирнулася з Джимом. Він тримався впевнено та жваво підтримував розмову з якоюсь дамою, що сиділа праворуч від нього. Лакеті сміялася і стріляла у хлопця очима. Чоловік, що опинився поряд зі мною, чемно кивнув і запропонував наповнити мені келих. Я погодилася, а потім ледь не здригнулася, відчувши, що на стілець по іншу руку від мене опустився даркті. Запах знайомого парфуму сп'янив гірше за вино. Тільки-но скосила очі на Вальтера, а по спині вже пробігло тремтіння.

- Ви прекрасні, леді Хелено, - прошепотів відьмак ледь чутно.

- Дякую, - відповіла пошепки.

- Не приймайте його запрошення, - попросив Вальтер, і моє серце забилося сильніше. Хотілося запевнити, що не прийму, що хочу зустрітися не з Лазарі, а з ним, але нам не можна бути разом. Я – злочинниця, аферистка та зрадниця імперії. Якщо Вальтер зв'яжеться зі мною, то опиниться під загрозою, а цього я допустити не можу.

Раптом з іншого боку столу пролунав здивований старечий вигук:

- Ганс Бурдінс? - голос належав сивій старенькій даркті. - А я тебе пам'ятаю зовсім іншим.

Я напружилася, дивлячись на Джима, що розгубився. Несвідомо він припустився фатальної помилки: подивився на мене, шукаючи підтримки. Але одразу обернувся до бабусі, намагаючись згладити ситуацію:

- Яким же?

- Страшненький ти був у дитинстві, - засміялася жінка. - Зараз зовсім не схожий на себе. Тоді одна шкіра та кістки були. Ніжки криві, ручки слабкі.

До їхньої розмови спочатку прислухалися всі присутні, але поступово втрачали інтерес. Очевидно, що бабка бачила Ганса дуже давно і зараз підміну не впізнала. Трохи розслабившись, я озирнулася на всі боки та відразу зіткнулася з чіпким поглядом першого інстигатора. Він дивився на мене не блимаючи. Довелося посміхнутися йому та опустити погляд. Цікаво, що цей хижак встиг побачити?