11. Підозри

- То може ми... - Рафаель знову обернувся і спробував заволодіти моєю рукою, але я швидко піднялася на ноги.

- Вибачте, але я зовсім не стежила за часом. Мені вже час іти.

- Знову тікаєте? - вдавано засмутився ательпат, не зводячи з мене зацікавленого погляду. Я посміхнулася, ховаючи очі:

- У мене сьогодні ще є справи. Можливо, ми могли б зустрітися завтра ввечері?

- Звичайно, - легко погодився Лазарі, і у мене виникли сумніви, чи займається він взагалі роботою.

Я продиктувала чоловікові адресу одного ресторану з чудовим краєвидом на море, а потім пішла. Вальтер зі свого кабінету більше не виходив і чомусь цей факт мене засмутив.

Зловивши екіпаж, я попрямувала до Рибних кварталів.

Вже йшла вузькою вуличкою між будинками, коли почула за спиною кроки. Озиратися не ризикнула, але спеціально повернула ліворуч, замість того, щоб піти прямо до своєї мети – непримітних дверей наприкінці будинку.

Переслідувач звернув за мною. Я пришвидшила і пірнула в арку. Кроки позаду прискорилися. Хтось дійсно цілеспрямовано йшов за мною. За наступним поворотом я кинулася бігти та пірнула в поглиблення в одній зі стін, забилася в кут і затамувала подих. Незабаром у полі мого зору з'явився чоловік. Він швидким кроком пройшов повз, не помітивши мене, а я здивовано подивилася йому вслід. Потім все ж таки вискочила з укриття.

- Наодим? - гукнула, не чекаючи зустріти його тут. Чому він просто мовчки йшов за мною, а не покликав?

Даркті обернувся, спочатку здивовано підняв брови, очима шукаючи де я могла ховатися, а потім усміхнувся, неквапливо підходячи:

- Хелено, а ти як завжди майстерно граєш у хованки.

- Така вже у мене доля, - посміхнулася у відповідь, хоч відчула подих ніяковості.

- Ти йшла до Шайра? - тихо уточнив Наодим.

- Так, - не стала приховувати. - А ти?

- Теж, - чоловік озирнувся і признався: - Тільки, схоже, заблукав.

Щось у його тоні мені не сподобалося.

Наодим уже давно був із нами, я знала його протягом десяти років. Познайомилися ще до війни, коли йому тільки-но виповнилося вісімнадцять, він працював будівельником і брав участь у ремонті школи, де я навчалася. Тоді у нас зав'язалися дружні стосунки. Під час вторгнення Етенії до Теніру Наодим вирушив на фронт. Ми втратили з ним зв'язок, але через рік після поразки нашої армії він повернувся до Торпа.

- Джим вів тебе цією дорогою? - уточнила я, уважно оглядаючи друга.

- Здається, так, - невпевнено кивнув даркті й озирнувся, ніби намагався знайти знайомі обриси. Я могла б списати незручність нашого спілкування на минулу розмову, але щось не дозволяло мені це зробити.

- Красуне? - долинув знайомий голос з-за спини. Різко обернулася, побачивши Шайра, що підходив до нас. Чоловік глянув на мене, потім подивився на Наодима. Останній мовчки кивнув.

- Поговоримо в лавці, - вирішив Шайр і показав нам жестом слідувати за ним. Мені не сподобалося, що чоловік вирішив відвести нас до якогось іншого місця. Невже Наодим не тільки у мене викликав підозри? Чи річ у чомусь іншому?

Лідер тенірської опозиції розвернувся і повів нас вниз вулицею. Ми майже вийшли до набережної, в обличчя дихнув бриз, коли Шайр штовхнув двері в один із непомітних будиночків і першим увійшов усередину. Тепер у носі засвербіло від насиченого рибного запаху. За столом, усіяним киркою і лускою, стояла жінка похилого віку. Вона навіть не глянула в наш бік, неквапливо водячи ножем по боці рибини.

Наш провідник не зупинився, він розгонистим кроком пройшов уперед і піднявся на другий поверх. Я поспішала слідом, притримуючи спідницю.

Тільки коли ми опинилися в маленькій кімнатці на другому поверсі, у якій вікна були закриті темно-сірими брудними шторами, Шайр показав нам на стільці та запитав:

- Що привело вас у Рибні квартали? - сам він запалював олійну лампу. У багатьох будинках Торпа електрики не було, особливо у бідних районах.

Я невпевнено глянула на Наодима, він упіймав мій погляд і вирішив почати першим:

- Мені стало відомо, що в місто прибуде перший інстигатор, - приголомшив даркті не тільки мене, а й Шайра. Спрямовані на працівника корабельні наші погляди були однаково здивовані. Я лише подумала про те, звідки міг знати про подібне чоловік, а Шайр вже підозріло примружився.

- Герцог Таро? Звідки така інформація?

- Сьогодні на корабельню приїжджали лакеті, - зітхнув Наодим, і я відразу напружилася, стривожено стиснувши кулаки. - Це виявилися помічники Марка Таро, яких він відправив їхати перед собою. Один із них - вирішив розвідати як справи у суднобудуванні.

- Вони щось зробили там? - не стримавшись, я стривожено зазирнула в очі Наодиму. Він лише слабо посміхнувся:

- Ні, Хелено, все гаразд. Але від них я дізнався, що до міста з дня на день прибуде інстигатор. А це дуже серйозно, адже означає, що імператор вирішив серйозно зайнятися питанням опозиції.

Шайр скривився, відводячи погляд. Глянув на масляну лампу, на грайливий вогник, що звивався на ґноті, потім перевів погляд на мене.

- У мене та сама інформація, - кивнула, підтверджуючи слова давнього друга. - Рафаелеві прийшло повідомлення від однієї з коханок, що в Торп днями приїдуть герцоги Таро і Хеланд.

Ватажок нашої групи задумливо мовчав, а ми чекали на його рішення. Через кілька хвилин тиші, він сказав:

- Наодим, повертайся на корабельню. Дякую за інформацію, але зараз у цих кварталах небезпечно. Тхори нишпорять і вдень, і вночі. Якщо раптом лакеті з'являться знову - прийшли у цю крамницю посильного.

Від мене не сховалося те, що Шайр так і не сказав чоловікові з'явитися в нове лігво. Невже, друг збрехав мені та Джим не водив його до штабу? Скосилася на даркті, що піднявся на ноги, він простяг мені руку, бажаючи допомогти встати, але голос лідера зупинив його:

- Красуне, залишся. Є ще одна справа.

- Я можу почекати її внизу, - зі стримуваним роздратуванням запропонував Наодим. Шайр відреагував спокійно: