10. Неочікувана звістка

- Вальтер, - гукнув Рафаель. - Подивися хто там.

Помічник не відповів, але слухняно вислизнув у коридор і попрямував до дверей.

- Я дуже радий, що ви прийшли, леді Хелено, - голос відьмака просів до інтимної хрипоти. - Увесь час думав про вас. - Ця фраза прозвучала так ніжно і чуттєво, що мені захотілося розсміятися, але я лише наївно дивилася на ательпата, а він продовжував: - Чи можемо ми сьогодні провести час разом?

Моя пауза, що мала заінтригувати, раптово вилилася у фразу, сказану чоловічим голосом:

- Через три дні в Торп прибуде перший інстигатор Етенії, - сказав Вальтер, підходячи до Рафаеля і простягаючи йому запечатаний конверт. Мені знову вдалося лише розгублено поплескати віями, хоча всередині все перевернулося. Перший інстигатор? Головний імперський обвинувач збирається до Торпа? Невже Верла вирішив кинути всі сили на вилов повстанців?

Рафаель насупився і відкрив конверт. Розгублено закусивши губу, я підняла погляд на Вальтера. Він стояв на відстані двох кроків і дивився на мене, ніби саме в мене мовчазно питав дозволу сісти за стіл. Під його поглядом було приємно, з'являлося відчуття, що на шкіру впав сонячний промінчик, а не як у випадку з більшістю чоловіків - ніби тикають брудним кінцем тростини. Посміхнувшись, я показала поглядом на вільний стілець навпроти. Вальтер справді тільки цього й чекав, він неквапливо пройшов повз мене, обдавши запахом легкого парфуму і опустився за стіл. Розлив ароматний чай по чашках і одну з них присунув ближче до мене.

- Прибуде не тільки перший інстигатор, - скривився Рафаель, відкидаючи аркуш. Цієї миті ніби тріснув затишний купол, що накрив нас з Вальтером. Довелося повернутися у світ, де моєю основною ціллю був ексцентричний Лазарі, а він обурено змахнув руками: - Герцог Таро з'явиться разом зі своїм другом та членом Ради – герцогом Хеландом.

Мені ставало все більш незатишно. Двоє настільки впливових лакеті прибудуть до Торпа за кілька днів. Тхори, почувши свого альфу - Марка Таро, прийдуть у сказ та візьмуться за роботу старанніше. Я вже боюся уявити, що на нас чекає.

- У вас такі зв'язки, - захоплено промовила я, пересиливши страх.

- Так, я знаю усю верхівку Етенії, - з гордістю підтвердив Рафаель, відпиваючи ковток чаю. - Навіть з імператором я в товариських відносинах. Він кілька разів звертався по допомогу особисто до мене.

- А зараз вам написав особисто перший інстигатор? - з мене так і сочився інтерес провінційної дівчини. - Герцог Таро? Я так багато чула про нього! Адже його сім'я володіє копальнями, прекрасними землями та маєтками на теплих озерах.

- Так-так, рід Таро дуже заможний, - Рафаель зненацька знітився і знову притягнув до себе листок. Я напружено ловила кожен його рух: - І неймовірно відданий імператорській сім'ї. Але мені писав не він особисто, а служниця його нареченої – маркізи Хеланд. Цього року два знамениті роди вирішили поєднати свої долі через шлюб, а мені пощастило дуже добре знати улюблену покоївку маркізи.

- То прибуде й маркіза? - запитала, відчуваючи, що мені не вистачає повітря. У Торп і раніше приїжджали лакеті, про даркті й казати не варто, але таких важливих панів, як герцоги в портове місто ще не заносило. Мені скоріше потрібно повідомити про це Шайра!

- Так, - Лазарі кивнув, не підіймаючи погляд. - Інстигатор, зважаючи на все, приїде сюди надовго. Я чув, що імператор дав йому наказ найближчими роками повністю знищити місцевих повстанців, які каламутять воду. Навіщо взагалі ці даркті пручаються? Тільки гірше всім роблять. Скоріше б їх усіх зловили!

Мене ці слова залишили абсолютно байдужою. Звикла до такого закономірного ставлення імперців, і була готова вислуховувати роздуми про дурість та нікчемність опозиції годинами. Подібне давно не чіпляло, але те, що сказав раптом тихим приємним голосом Вальтер вибило з колії.

- Вони просто хочуть повернути своє звичне спокійне життя.

- А чим їм в імперії не спокійно? - обурився Лазарі, глянувши на помічника. – Сім років як Торп належить Етенії. Усі живуть спокійно, мирно, місто відбудували, роботу дають, навіть податки зменшили на найближчі двадцять років. Але ні, їм хочеться короля і спалювати на вогнищах відьом! Пф, це минуле століття! Тенір морально застарів, він не витримав перевірку часом, і все. Що ви думаєте щодо цього, леді Хелено? Адже правда, що повстанці полюють за примарою?

Я здивовано обернулася до Лазарі, не чекаючи, що він поставить подібне запитання мені, але все ж таки впоралася з собою і кивнула:

- Ви маєте рацію, Рафаелю, сім років минуло з моменту, коли Тенір програв війну. Повстанці чинять безглуздо і неправильно. Цих даркті дуже швидко спіймають. Я вважаю, що їх зовсім мало. І вони поплатяться за непокору.

- Ось бачиш, - переможно посміхнувся старший з ательпатів, зверхньо дивлячись на Вальтера: - Не можна намагатися виправдати всіх. – Після цього Лазарі пояснив для мене: – Мій помічник ще не особливо розуміє як жити у нормальному суспільстві. Вісім років тому він ще жив у Малтірі, доки їх території не приєднали до Етенії. Там теж панували подібні варварські закони, як і Тенірі. Ательпатів там топили або кидали у в'язниці. До шістнадцяти років Вальтер змушений був ховатися і практично не спілкувався з іншими даркті, тому він трохи... - Рафаель задумливо покусав губу, глянувши на незворушного помічника, і закінчив: - Трохи дикуватий.

На моїх губах застигла посмішка, а очі навіть не сіпнулися у бік Вальтера, я уважно слухала Рафаеля, приділяючи всю свою увагу йому, але думки зривалися з ланцюга і рвалися в інший бік.

Виявляється, Вальтер родом з Малтірі - ще однієї примари минулого - дрібної держави, якій теж не пощастило стати сусідом імперії. Їм дісталося набагато більше, ніж Теніру. За чутками, які я чула від обізнаних даркті, армія Етенії спалювала вщент міста, грабувала і гвалтувала, нещадно вбивала жителів, бо малтірійці чинили опір до останнього, намагалися показати імперії, що не шанують її закони. А тому солдатам було дозволено творити на територіях королівства все, що їм заманеться. В офіційних джерелах про подібне, звісно, ​​ніколи не повідомляли.