Загублений ключ

2. Цукерка для Іріс

Дзвінок над дверцятами мелодійно брязкнув, і в ресторан увійшла дівчинка років семи. На ній була мила блакитна сукня з дешевої тканини, золоті кучері обрамляли її личко, а в руках вона тримала старий чоловічий капелюх. Маленька озирнулася і підійшла до одного зі столиків, попросила пожертвувати на притулок, але їй відмовили. Даркті махнули рукою, відганяючи дівчинку, та швидше повернулися до розмови, не бажаючи звертати увагу на сироту.  Дитина знітилася, закусила пухкі губи, і пішла далі.

Я нервово постукала нігтиками по стільниці, і маленька Іріс нарешті помітила мене. Смарагдові очі спалахнули радістю, але я лише суворо підібгала вуста. Дівчинка одразу схилила голову і попрямувала до нашого столика.

Аніка цих поглядів не помітила, вона у цей час розглядала Рафаеля, який з виразом нудьги на обличчі слухав, як помічник щось йому розповідає та показує на кресленнях.

- Подайте, будь ласка, на потреби притулку.

- Ні-ні, - спішно відхрестилася віконтеса, але я брязнула монеткою, не слухаючи свою знайому:

- Іди сюди, маленька, - монетка полетіла в капелюшок, а я співчутливо запитала: - Ти хоч їла сьогодні, дитино?

Іріс похитала головою і голодним поглядом подивилася на моє тістечко. Я відразу почала загортати його в паперову серветку, а Аніці досить голосно пояснила:

- Щоразу, коли бачу цих дітей, згадую про війну. Адже все давно закінчилося, на вулицях міста мир, а невинні діти продовжують вмирати від голоду та холоду, доки ми можемо жити в достатку. Тримай, маленька.

Дівчинка пробурмотіла слова подяки і зібралася відійти від столу, але Аніка зненацька передумала, гукнула її та кинула в капелюшок дві монетки. Іріс навіть уклонилася їй і пішла до іншого столика.

Мене почули всі нечисленні відвідувачі, і справа у малечі пішла краще. Коли вона вже виходила, її покликали від першого столика, де спочатку відмовили, та окрім пари монет, у кишені дівчинки додалося ще одне тістечко.

Аніка щось говорила, перегортаючи сторінки свіжої газети, а Іріс обернулася та посміхнулася мені, вискочивши на терасу. Я підморгнула дівчинці та хотіла вже відвернутися, як помітила, що вона попрямувала до ательпатів. В ту ж мить я завмерла і напружено стежила за перебігом подій. Кров застигла в жилах. 

Ось дівчинка простягла руку з капелюшком і вимовила свою звичну фразу. Два погляди зустрілися на її худорлявій фігурці, а я припинила дихати, впиваючись очима в їхні руки. Якщо хоч один спробує зняти рукавички, я кинуся назовні, і хай буде, що буде. Але цього не сталося. Помічник Рафаеля поліз шукати по кишенях гроші, але Лазарі раптом нагородив його потиличником і щось гнівно сказав, після чого чоловік розгублено припинив пошуки. А винахідник обернувся і заговорив до Іріс. Дівчинка змінилася в обличчі та відступила на крок, наче злякалася. Рафаель подався вперед і змахнув рукою.

Я злякалася, що він ударить дівчинку, але він лише вибив шапку з її рук, монетки застукали по дерев'яних дошках веранди та дорожній бруківці. Дівчинка притиснула кулачки до грудей, а зі смарагдових очей ринули сльози. Геній підвівся на ноги, поправив свій піджак і подався геть. Його помічник теж встав, але розгублено глянув спочатку на дівчинку, потім на Рафаеля. Поки він вагався, я рахувала удари серця. Уся моя увага була прикута до Іріс і другого ательпата. Що він задумав?

Один, два... і все ж таки помічник впав на коліна та узявся допомагати Іріс збирати монети в капелюшок. Під час цього процесу він щось говорив і раптом дівчинка почала сміятися, а наприкінці чоловік вручив їй, здається, цукерку, і зрештою знайшов у своїх кишенях кілька монет. 

Через три хвилини чоловік уже біг вулицею вниз, намагаючись наздогнати свого генія. А я заспокоєно видихнула.

- Куди ти дивишся, люба? - гукнула мене Аніка. Я обернулася до неї:

- Вибач, задумалася просто. Знаєш, напевно, я справді не проти познайомитися з цим Рафаелем. Чи не знаєш, де він зупинився?

- Знаю, - задоволено посміхнулася Аніка, навіть не уявляючи, на що прирікає відьмака, а ось я була дуже рішуче налаштована надати чоловікові урок гарних манер.

Ну то й що, що він ательпат? Зумію і його провчити!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше