загублений.

31.V.2018

щоденник зазвичай розпочинають зі слів "Любий, щоденнику..." та ведуть розповідь про себе та чому вз'ялися за це гибле діло, я ж почну з того, що повертаюсь додому, у місто в якому не був 11 років. мене вважали зниклим безвісті та знайдете тіло обабіч лісу прийняли за моє. так і поховали безхатька за моїм іменем, щоправда, як самогубця.
я не сказав ні батькам, ні коханій, ні друзям, просто спакував наплічник, забрав дідові медалі ( старий заповів мені їх ) та подався куди очі гляділи. думав виїхати за кордон, у пошуках "кращого життя", але розумів, що прикордонники швидко схоплять мене та відправлять у кращому випадку додому.
а я цього не хотів.
боявся чи й справді все як задумав всевишній дядько, не знаю.
дорогий читач, що зараз читає мій щоденник, мабуть, ти вже встиг задати собі декілька питань, таких як "чому я мовчки втік", але повір, мій друже ( думаю, що ми з тобою матимемо теплі стосунки ) скоро все стане зрозуміло.
а поки я стою у Рівному на вокзалі та чекаю потяг до Львова...
та картаю себе за те, що розпочинаю речення з літери "а", пообіцяю виправитись.

я це моє відображення, твоя ілюзія, що вимальовуватиметься в твоїй голові, коли ти читатимеш мою розповідь, не більше ніж вигадана історія, не менше ніж життя.

м'ята

Подобається

#4849 в Сучасна проза
#3293 в Молодіжна проза

У тексті є: подорож, спогади, щоденник

Відредаговано: 11.06.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись