Розділ 30: Ціна свободи. Кенана випустили . Лейлу викрали

Минув тиждень. Кемаля випустили і очистили. Його визнали невинним. Тепер під вартою залишався Кенан. Минулий план Кенана провалився і Лейла повинна була врятувати Кенана. Вона ризикує і йде до Кадира.

Кадир:

— Вітаю, Лейло, щось сталося?

Лейла:

— Так сталося. Це через тебе Кенан зараз за ґратами.

Кадир:

— Що? А причому тут я? Це жарт?

Лейла:

— Ти вбив Онура. Кенану все відомо, собака.

Кадир:

— Раз йому все відомо, то чому він досі за ґратами, а не розкаже всього і вийде?

Лейла:

— У нього свій план.

Кадир:

— І який же?

Лейла:

— Слухай мене уважно. Або Кенана випускають, або всі дізнаються, що ти за людина. Мені багато відомо.

Кадир:

— Ти мені погрожуєш? Ти знаєш, хто я, і досі мені погрожуєш? Ти взагалі мене не боїшся?

Лейла:

— Я не боюся тебе і ніколи не боялась.

Кадир:

— Добре, нехай буде по-твоєму. Кенана випустять.

Лейла пішла. Пройшов день. Лейла не знала, що сама себе підставила, ще й Кенана, бо він просив нікому нічого не казати. Кадир приставив людей до Лейли — вони стежили за нею і мали скоро викрасти. Тим часом Кемаль робив усе, щоб Кенана випустили. Хоч зачіпок і не було, та тоді він мав зʼясувати вбивство Онура. Пройшло два дні. Кемаль дізнався багато. У Онура була якась річ, документ чи тест ДНК, що Кенан — не син Кадира. Та Кадир не хотів, щоб хтось про це знав, і вбив його. Тепер і Кемаль знав, що за людина цей Кадир. Ібрагім був посередником. Він виконував накази Кадира. Та тепер це треба було довести.

Потрібен був той тест ДНК. Кемаль шукав його всюди і скрізь. Тим часом Лейла йшла додому і раптом на неї напали. Їй закрили рота хустинкою і викрали. Вона проснулася в незнайомому місці для неї. Вона ще тоді не знала, що це через її погрози Кадиру.

Проснувшись, вона почала кричати:

— Відпустіть, де я?!

Їй не відповіли. Біля неї стояло 5 чоловіків. Попри те, Лейла ніколи нічого не боялася, та тепер боялася.

— Хто ви? Що я тут роблю?

Прийшов Кадир.

— А ти що тут робиш?

Кадир:

— Мені шкода тебе, Лейло, щиро шкода. Ти думала, що погрожуватимеш мені і я лишу це безнаказанно?

Лейла:

— Відпусти мене, я піду, інакше Кенан дізнається, і ніхто тебе не врятує від його рук.

Кадир:

— А де зараз Кенан? Чого не рятує тебе?

Лейла:

— Він врятує, от побачиш.

Кадир:

— Якщо ти спробуєш втекти звідси — тебе зразу вб’ють.

Лейла:

— Ти думаєш, я боюся смерті?

Кадир:

— Ні, але ти боїшся більше ніколи не побачити Кенана.

Кадир пішов.

Минуло трохи часу. Нарешті Кенана виправдали. На пістолеті, з якого було вбито Ібрагіма, знайшли відбитки Кадира. Тепер Кадира було не врятувати.

На звільнення Кенана приїхали Бахар і Кемаль.

Бахар:

— Синку, Алі…

Кенан:

— Мамо…

Кенан обняв Бахар.

Кенан:

— Лікарю, дякую тобі. Якби не ти — я б не вийшов.

Кемаль:

— Ходи сюди.

Кемаль обняв його.