Розділ 28: У пастці підозри

На ранок Лейла прокинулася одна. Ліжко поряд було порожнє — Кенан зник. Вона підвелась, оглянулась.

— Кенане? — тихо озвалась у тишу.

Жодної відповіді.

Лейла пішла до сусідньої кімнати, де напередодні був Ібрагім, але й його там не було. Її серце стислося. В голові промайнула тривожна думка: Кенан міг щось зробити…

Вона не знала, що робити. Розповісти Кадиру? Ні — Ібрагім згадував його ім’я. До тітки Бахар — теж ні, вона надто вразлива. І тоді їй на думку спав один варіант — Кемаль.

Вона одразу набрала його номер:

— Доброго дня, лікарю Кемалю.

— Лейло? Щось сталося? — насторожився Кемаль.

— Я… не знала, до кого звернутися.

— Це щось пов’язане з Кенаном?

Лейла мовчала. Та її мовчання сказало все.

— Говори, будь ласка, — тихо додав він.

— Вчора Кенану подзвонили з поліції… Сказали, що Онура вбили.

— Що?.. То це… це було вбивство? — Кемаль не приховував шоку.

— Ми почали розслідування самі. З’ясували, що підозрюваний — чоловік на ім’я Ібрагім. Учора Кенан його знайшов, допитав… А вночі ми лягли спати. А сьогодні — ні Кенана, ні Ібрагіма немає.

— Дякую, що подзвонила, — сказав Кемаль після паузи. — Я все з’ясую. Ти повертайся додому, не турбуйся.

Поки Лейла їхала додому, Кемаль вирушив до поліції, щоб отримати деталі справи. Згодом Лейла переслала йому геолокації двох можливих місць — закинутий завод і будинок Ібрагіма.

Кемаль спочатку приїхав на завод.

— Кенан! — кликав він, заходячи в темне приміщення. — Кенане!

Тиша. Лише порожнеча і пил.

Далі — будинок. Теж пусто.

Вже втрачаючи надію, Кемаль сів у машину. Коли проїжджав повз закинуту територію збоку — його погляд застиг. На землі лежав Ібрагім. Поруч, з пістолетом у руках, стояв Кенан.

Кемаль вискочив із машини, серце калатало.

— Кенане… Синку, що ти наробив?

— Лікарю… Це не я… — голос Кенана був порожній, очі — ніби не його.

Та вже за мить під’їхала поліція. Комісар Хакан вийшов із машини:

— Ви заарештовані за підозрою у вбивстві.

— Лікарю… — прошепотів Кенан, коли на його руки вдягали кайданки. — Я не винен…

— Знаю, синку, — відповів Кемаль тихо.

Новина швидко дійшла до родини. У відділку з’явилася Бахар.

— Пане комісаре, я — мати Кенана. Бахар Карахан. Де мій син?

— Вашого сина затримано як підозрюваного у справі про вбивство.

— Це якась помилка… — очі Бахар наповнились сльозами. — Він не міг цього зробити…

Комісар не відповів. Він просто розвернувся й пішов.