Загублений

Розділ 6: Так починається історія . Перша зустріч Кенана й Лейли

Кенан сидів на старому дивані у своїй невеликій кімнаті. Його думки знову і знову поверталися до вчорашньої бійки. Він зціпив кулаки, відчуваючи ледь помітний біль у місцях ударів. Чому цей хлопець так його дратує? Чому він не міг просто пройти повз?

До нього підійшла Дамла, склавши руки на грудях.

— Про що думаєш? — запитала вона, нахиляючи голову.

Кенан мовчав.

— Про ту бійку? — припустила вона, уважно спостерігаючи за його реакцією.

— Якщо хочеш, — втрутився Онур, який якраз зайшов у кімнату, — завтра йдемо втрьох і відлупцюємо цього хлопця як слід.

— Точно! — підхопила Дамла. — Він ще пошкодує, що зв’язався з нами.

Кенан подивився на них, зітхнув і, не сказавши більше ні слова, просто пішов спати.

⸻

Тим часом у маєтку Караханів

Бахар уже повернулася додому після розмови з Лейлою. Їй було трохи легше. Вона вирішила — вона знайде Алі. Вона мусить. Але що, якщо відповідь буде страшнішою за очікування? Що, якщо він справді мертвий? Вона похитала головою, намагаючись відігнати ці думки.

Наступного ранку до маєтку Караханів прийшла Лейла.

Вона впевнено зайшла всередину, як вдома. Вона любила Бахар, поважала її і завжди знаходила спільну мову з нею.

— Тітко Бахар! — усміхнулася вона, підходячи ближче.

— Лейла, вітаю! Ласкаво просимо.

— Як ви?

— Усе добре, а ти?

— У мене теж все гаразд. З вашого дозволу, я зайду до Озана.

— Так, звичайно.

Лейла піднялася на другий поверх і безцеремонно зайшла до кімнати Озана. Він ще спав. Вона сіла на край його ліжка і терпляче чекала.

За кілька хвилин він розплющив очі, сонно потер їх і, побачивши її, здивувався:

— Лейла? Що ти тут робиш?

— Прийшла до тітки Бахар, вирішила зайти й до тебе. Як ти?

— Ти прийшла, і стало краще, — усміхнувся він. — У тебе є плани на день?

— Ні, немає.

— Тоді проведімо його разом?

— Гаразд, я не проти.

Лейла вважала Озана своїм другом, і поки що не здогадувалася про його почуття.

— Ти одягайся, я чекатиму внизу, — кинула вона й вийшла в сад.

Там вона зупинилася, вдихаючи свіже повітря. Її довге волосся легенько розвівав вітер. Вона завжди любила цей сад.

У цей момент вона почула кроки позаду. Швидко розвернувшись, вона не роздумуючи дала несподіваному гостю ляпаса.

Кенан остовпів.

— Що ти робиш?! — вигукнув він, торкаючись щоки.

— Пробач! Я подумала, що на мене нападають, — схвильовано відповіла Лейла.

Кенан здивовано подивився на неї.

— Ти серйозно так подумала?

— Так, — вона опустила голову. — Ще раз вибач. Мені дуже незручно.

Він глибоко вдихнув, а потім коротко кивнув:

— Гаразд. Нічого страшного.

І тут сталося щось дивне. Вони обоє завмерли, дивлячись один на одного. Її великі карі очі світилися цікавістю, а його — холодною, але невідомо чому теплою глибиною.

— Як тебе звати? — порушила тишу Лейла.

— Кенан, — відповів він.

— Кенане, що ти тут робиш?

— Я прийшов зібрати сміття, — сухо відповів він. — Якщо ти не проти.

— Звичайно, не проти, — усміхнулася вона.

Кенан кивнув.

— До речі, я Лейла.

— Приємно познайомитися, Лейло.

Вони знову подивилися одне на одного. Ця дивна зустріч була немов доленосна.

У цей момент з дому вийшов Озан. Він одразу побачив їх двох і його очі спалахнули ревнощами.

— Лейла, я готовий, — сказав він, а потім звузив очі, глянувши на Кенана. — Що ти знову тут робиш?

— Озане, заспокойся, — спробувала зупинити його Лейла.