Розділ 10

Андрій.

Я приїхав додому розбитий, чому вона так зі мною? Адже я кохаю її!! Але я розумів, що дуже сильно поранив цю дівчину, тепер вона навряд чи пробачить мені. Мені здавалося, що мені дійсно прощення немає, адже я дуже сильно образив Віку!! Поки я сидів на ліжку та думав, як знайти до неї підхід, Аня щось там кричала внизу. Вона образилася на те, що поночі я вештаюся не зрозуміло де, так то воно й було , але я вже давно їй говорив, що не люблю її . Але вона не вірила мені, в мої слова, думала, що я це брешу їй. Не хотілося звісно засмучувати нікого, але я хочу, щоб все було так як повинно бути. Щоб кожен був зі своєю другою половинкою, щоб кохав. Можливо  й Аня знайде собі того самого чоловіка, я не проти. Вона наче й не погана людина, але як дівчина дійсно не підходить мені. Їй дуже забагато потрібно грошей та уваги, подарунків. Але я не хочу їй цього давати, тому що без кохання нічого не вийде, тим більше щиро та ніжно. А от з Вікою я хотів літати та робити все для моєї маленької дівчинки, це буде дійсно наше життя, на котре ми заслуговуємо. 

Вона забігла до мене в кімнату та почала кричати далі. Ну й як я міг бути з такою істеричкою? Я не можу зрозуміти, як так сталося, що я обрав не ту жінку, не те життя. Взагалі нічого з цього не вважалось моїм, тому що мені було дуже дискомфортно. Я хотів все змінити в своєму житті, тому що скоро я так зійду з розуму й на цьому все. Мені дуже хотілося, щоб я спокійно сів та посидів в тишині, щоб подумав про своє життя. Аня точно не буде спокійно спілкуватися зі мною, це точно, вона настільки істерична стала, це просто жах. Я дійсно не хотів бути з нею, тому що вона кричала та не могла взяти себе в руки, це настільки якось дивно. Але нічого, я зроблю все, щоб я був з Вікою, щоб у нас було щасливе життя. 

- Можливо ти вже заспокоєшся? 

 - Андрій, ні!!! Це не діло, ти ходиш не зрозуміло де, що це таке?? 

-  Я працюю, коли ти вже зрозумієш це? 

Вона мені почала розповідати про все підряд та жалітися на наші стосунки, а я мовчки дивився на цю дівчину та думав про те, що я ж не любив її ніколи! А тепер навіть секс з нею не приносив мені жодного задоволення, хоча його не було вже давно . Я прокидався та відразу їхав на роботу,  але потім не хотів їхати додому, жив у якомусь колообігу подій.  Я постійно думав про Віку, як вона там, чому я не знайшов її раніше.

Я згадав нашу першу близькість, це було так чуттєво . Як вона дихала , а як кричала, коли я був з нею!! Я  торкався її і божеволів, а тепер це все в минулому!! Ну от чому я не зміг виконати свою обіцянку?? Я ще той йолоп!! Як же я сумую за тобою, ти була такою справжньою, моя Віко. Не те, що ця Аня та всі її подруги. Одна навіть хотіла відбити мене в неї, це жах.  Коли я розповів Ані, що її Юля схопила мене за те саме чоловіче місце, та тільки засміялася. Але потім перестала з нею спілкуватися, ось така  вона жіноча дружба ...Ну я тоді дійсно був в шоці, невже справжні подруги так роблять? Для мене це було дико та так не по собі, оце ж у Ані так подруги,як і вона сама . Тому тут нічого й не скажеш, до нас притягуються такі люди, як і ми самі. 

 Потім вона більше не водила до нас своїх подруг, та й мені не були вони цікаві, такі ж тупі ляльки, як і вона сама. А от Віка, вона інша, вона така рідна, без ботоксу та силікону. Вона моя, маленька моя, рідна дівчинка, як же я сумую за тим часом. Було важко, але  ми були щасливі,  без грошей, але з нашим палким коханням. Думаю, що гроші завжди можна заробити, але от кохання не купиш ні за які гроші, це потрібно розуміти. Я би ніколи не обміняв кохання на гроші, думаю, що Аня могла би так зробити, але не буду про неї вже так багато поганого думати. Хоча вона мені за останній час дуже винесла вже мозок, що я не міг відгукуватися про неї добре. Людина дійсно нічого більше не бачила, крім шопінгу та посиденьок з подругами. Вони її розчаровували , а вони далі находила собі таких же самих як і вона, вітряних та обколотих. 

- Ти взагалі мене не слухаєш?? 

- Що тобі потрібно?? Грошей дати чи що? Я не кохаю тебе та й не хочу бути з тобою, що тут не зрозумілого?? 

- Ось так??Тобто те, що я тебе кохаю та хочу бути з тобою, це не важливо?? 

- Де ти мене кохаєш? Не сміши мене, Аню!! 

- Так тобі байдуже на те, що я відчуваю, це дійсно абсурд. Я ненавиджу тебе. 

- Ну й добре, що я можу тобі ще відповісти? 

- Та хоч щось, тобі ж байдуже на мене!! Я в шоці, Андрію!! 

Вона так голосила, що я аж вуха прикрив. 

- Не кричи, дістала вже, досить. 

- Дістала я тебе? А ти? Вештаєшся десь  з коханкою, я взагалі не очікувала від тебе зради!! 

- А ти де вештаєшся?? 

- Де?? 

Вона округлила очі. 

- Я теж не розумію де, робиш не зрозуміло що. Ні, щоб працювати, навчатися та розвивати себе!! Чому ти така? 

 - Та йди ти!! 

Я не знав, що їй говорити, я не хотів з нею взагалі далі вести розмову. Вона вже дістала мене за сьогодні, скільки можна терпіти це!!  Але Аня не здалася та повернула мене в реальність тим, що зарядила мені ляпаса!  Але я нічого їй навіть після цього не відповів, я не хотів її бачити та чути!! Так,  я заслужив на цього ляпаса, адже її батько багато в чому мені допоміг. А я виходить не вдячний ? Але якщо я був дурний та молодим, я не розумів , що робота не замінить мені мого справжнього кохання??  Аня вийшла з кімнати та гучно закрила двері. Зрозуміло, нехай йде, це вже не вкладається в голові, ми ще й до бійки дійдемо? Навіщо воно мені потрібно, оці емоційні качелі, це точно не для мене вже. 

 А я і далі згадував про наші часи з Вікою, згадалося як ми співали разом, у неї звичайно сто відсотків є талант, вона часто виступала у дитбудинку. І якщо я міг відморозитися від концерту, то вона любила бути в центрі уваги. Я ревнував її завжди, але був не проти виступів , я був щасливий , що ми просто разом. Я завжди радів, коли після концерту вона йшла до мене і ми обіймалися. Звичайно, у дитбудинку було нелегко усамітнитися, але в нас якось виходило. А потім раз і все, мене забрали, я більше її ніколи не бачив. А тепер коли зустріч, вона не хоче бути зі мною. Я сам винен в цьому...