24

Як я й думала — не встигла повністю все підготувати, як з’явився стурбований Домен. Мовчки спостерігав за моєю діяльністю, не втручаючись. Я втулила йому до рук кілька схем і попрямувала далі вишукувати інформацію щодо головного імператорського ритуального залу.

   — Як вважаєш, сьогодні ввечері у нас вдасться зібратися на посиденьки?

   Здається, братик занепокоївся не на жарт. Він відклав усе, що я йому дала, підійшов ближче й обережно вхопив мене за плечі.

   — З тобою все гаразд? Може, хочеш про щось поговорити? Точніше… про когось.

   — Так, хочу. Я хочу провести сьогодні ритуал. Точніше — два ритуали.

   — Зачекай. Я взагалі натякав на Дарія. Хотів пояснити його поведінку й учорашні вчинки.

Я посміхнулася йому з ніжністю й рушила до наступних толмудів.

   — По-перше, у нас із тобою немає часу на ці розмови. А по-друге, я впевнена, що він скоро сам з’явиться, щоб поговорити про вчорашнє. Тож із тобою я не буду говорити про нього. Давай краще заглиблюйся зі мною у справу.

   — Зрозумів… — невпевнено відповів він і почав роздивлятися все, що я встигла йому всунути. — Чого два ритуали?

   — Я передам тобі правління і право першої крові.

   Він завмер.

   — Ти ж розумієш, я не впорався. Можливо, є інший варіант?

   — Я проводитиму ритуал, — мовила твердо. — Мати розпочала, я маю закінчити. Наша кров завершує існування як правляча. Тепер час нової.

   — Мене насторожує таке формулювання, — насупився він. — Звучить так, ніби ти зібралася помирати.

   — Не дочекаєшся, — я показала язика з посмішкою, але швидко відвела погляд. — До того ж хочу, щоб ти поговорив з Ерландом. Сподіваюся, він погодиться.

   — Погодиться, — без вагань відповів Домен. — Він тебе підтримує в усьому.

   — Це добре. Після розмови повертаєшся — і ми проводимо ритуал передачі правління.

   — Сестричко… ти впевнена?

   — Мама впевнена. А я їй довіряю.

   Він зітхнув, ніби приймаючи неминуче.

   — Добре. Тоді я зараз вирушу до десятого клану. А щодо ритуальної зали — краще поговори з Герардом. Він у добрих стосунках зі спадкоємцем першого клану.

   Я підійшла ближче й міцно обійняла його.

   — Дякую тобі за все. І вибач, якщо я іноді була нестерпна.

   Він невпевнено погладив мене по спині.

   — Слухай… мені не подобається твій настрій.

   — Просто я трохи нервую через проведення, — відповіла швидше, ніж хотіла.

   — Повірю тобі на слово. Тоді я пішов — до вечора треба багато встигнути.

   — Дякую за розуміння.

   Щойно кузен зник, я одразу звернулася з проханням до Гера. Він чомусь дуже здивувався, але погодився прийти за пів години. Янде вже встигла забігти зі сніданком, а його все не було. Цікаво, чим він так зайнятий, що ніяк не знаходить часу для мене.

Нарешті я відчула його появу й одразу провела до бібліотеки. Він зайшов і зупинився на порозі, насторожено оглядаючись.

   — Привіт. Чим таким важливим ти був зайнятий, що не міг прибути раніше?

   — Привіт… Я хотів з тобою поговорити, — він підійшов ближче, ніби збирався з силами.

Я відчула запах алкоголю, який старанно намагалися приховати.

   — Знищення наслідків алкоголю — це ж не твоє, правда?

   Він мовчки пройшов повз і сів за стіл, притуливши пальці до скронь.

   — Ти права. У мене це виходить погано.

   — А чого не попросив того, з ким пив? Якщо пам’ять мені не зраджує, у нього це виходить неймовірно.

   Гер поглянув на мене з ваганням.

   — Зрозумій, я хотів спочатку поговорити з тобою наодинці. А тут ти сама мене викликаєш… І як я йому поясню свої наміри? А ще й попрошу про допомогу.

   Я підійшла ззаду й повільно намалювала символи на його скронях, приклавши долоні до голови.

   — Розслабся… і просто отримуй задоволення.

Він завмер — і справді розслабився.

   Деякий час ми мовчали. Я відчула, що йому вже значно краще, але не припинила плести довірливі наміри. Сподіваюся, це допоможе у справі.

   — То чого ти мене кликала? — нарешті спитав він.

   — Мені потрібна твоя допомога. Я хочу сьогодні, о сьомій, розпочати проведення ритуалу. Домен сказав, що ти зможеш домовитися щодо імператорської зали й зібрати перших спадкоємців.

   Він помітно насолоджувався моїм впливом, і його рівне дихання дивним чином заспокоювало й мене.

   — Щодо місця проведення — без питань, домовлюся. А от із гостями є невеличка проблемка.

   — Яка? — насторожено перепитала я.

   — Перший, другий і четвертий — без проблем. З п’ятим розбирайся сама. А от щодо інших… — він ледь знизав плечима. — У мене з ними не настільки близькі стосунки.

   — Ну, з десятим Домен домовиться. Залишаються сьомий, восьмий і дев’ятий.

   — А ти впевнена, що до Дарія? — хитро поцікавився він, не припиняючи насолоджуватися моїм лікуванням.

   — З ним мені ще доведеться поспілкуватися.

   — Взагалі-то я й збирався з тобою поговорити про нього. І про його вчинки.

   — Ви такі дбайливі друзі, — з легкою іронією відповіла я. — Але я сама з ним розберуся.

   — Ти впевнена, що до ритуалу? — в його голосі з’явилася обережність. — Може, зачекати місяць? Поживи поки що на моїх землях. Поруч із тобою постійно буде Маора.

   Я нахилилася ближче до його вуха.

   — А ти ще місяць без коханої витримаєш?

   Він тихо видихнув і підвівся зі стільця.

   — Натяк зрозумів. На сьому зберу всіх. А ти домовляйся з Дарієм щодо решти.

   — Дякую тобі. За навчання і за довіру.

Я підійшла й обійняла його. Він відповів обережно — і саме в цю мить я відчула знайомий запах кави. Мимоволі злегка застогнала, чим, здається, добряче налякала Гера.

   — Саме цього мені зараз не вистачало… — тихо промовила я.

   — А от мені цікаво, що тут відбувається? — різко спитав Дарій.