16

Зайшовши до їдальні, я зупинилася, чекаючи, поки всі займуть свої звичні місця. Мене здивувало, що пан Кріам сидів на чолі столу, а поруч із ним — пані Хоренті. З іншого боку залишалося вільне місце, і чоловік, помітивши мій погляд, жестом запросив мене сісти поряд.

   — Я не сяду поруч із ним, — пошепки сказала я Маорі.

   Вона здивувалася моїй реакції й з милою усмішкою спробувала мене заспокоїти:

   — Наш дядечко добрий і чемний. Він просто хоче ближче з тобою познайомитися.

Герард помітив моє напруження, перехопив мою руку.

   — Потім поясню, — тихо кинув він сестрі, а вже до мене додав: — Я сяду поруч із ним. А ти — зі мною.

   Я кивнула, не випускаючи його руки: тривога лише зростала. Коли ми йшли до своїх місць, Гер раптом усміхнувся якимось власним думкам. Я запитально глянула на нього, і він нахилився ближче.

   — Якби тут був Дарій, він би вже просто забрав тебе звідси й сам з’ясовував причини твоєї поведінки.

   Я усміхнулася у відповідь, але погляд знову ковзнув до браслета. На мить з’явилося нав’язливе бажання викликати його — і байдуже, що буде потім.

   Я вмостилася за столом. Пан Кріам незадоволено глянув на Гера, але промовчав. Поруч зі мною сіли Ліест і Рейна, одразу засипавши питаннями про межу: як там живеться, чим я займалася, поки мене не знайшли. Їхня щира цікавість поступово розслабила мене. Атмосфера була настільки дружньою, що напруга трохи відступила.

   Старші жінки спілкувалися між собою, Гер відповідав їм — ми ніби розділилися на дві окремі компанії.

   — Сьогодні вночі влаштуємо посиденьки з чаєм і смаколиками, — радісно сказала Ліест. — На щастя, наші кімнати поруч.

   Чомусь здалося, що краще б вона не підіймала цю тему. Я глянула на Гера — він уважно чекав моєї відповіді.

   — Якщо ви, звісно, прийдете до мене в гості, — мовила я з легко винуватою усмішкою. — Я обрала для відпочинку свій маєток.

   — А чим тобі наш маєток не до вподоби? — різко втрутився дядько.

   За столом миттєво запала тиша. Я кинула швидкий погляд на шокованого світлого, а потім повернулася до Кріама. Він не зводив з мене очей, явно очікуючи, що я покірно опущу погляд.

   Його тон — наказовий — дратував неймовірно.

   — Востаннє прошу: звертайтеся до мене на «ви».

   — А якщо ні — то що? — з жорстокою усмішкою запитав він.

   — Досить, — тихо сказала пані Хоренті.

   Але в цій тиші її голос прозвучав так, що сперечатися більше не наважився ніхто.

   Дядько миттєво прикрив рот і навіть опустив очі. Я поглянула на пані Хоренті й злегка знизала плечима. Оце і є сила крові — неймовірна. Навіть я відчула її, хоча на мене навіть не впливали.

   Обід завершився в тиші. Пані Хоренті та Кріам піднялися на другий поверх, а ми залишилися. Гер підтримуюче взяв мене за руку. Кріт посміхнулася, спостерігаючи за нами.

   — Завтра зранку я вже відправляюся у справах і не зможу бути поруч із нашою гостею, — сказала пані, хитро глянувши на брата. — Але сподіваюся, що дівчатка прослідкують за твоїм чемним поводженням. І я не проти, якщо Ліест поживе в твоєму маєтку.

   — Дякую, мамо. Піду зберу речі.

   — Я теж хочу з вами, — промовила Рейна, поглядом питаючи мене: — Якщо ти звичайно не проти?

   — Я не проти, але з нами там буде ще моя подруга Лайма.

   — Ми її знаємо. Мила дівчинка, — відповіла Рейна, поспішаючи на другий поверх. — Нам буде весело.

   Маора сіла поруч, ніби чекаючи, поки дівчата відійдуть на достатню відстань.

   — А тепер поясніть мені, що відбувається. Я теж не зможу постійно бути поруч.

   — Я не знаю, як це пояснити, але поруч із вашим дядьком я почуваюся в небезпеці, — тихо сказала я. — Мене накриває бажання наказати йому триматися від мене якнайдалі.

   — Дивно… ніколи б не сказала, що він здатний на такі дії. — Маора похитала головою. — Звісно, він намагається проявити себе як лідер і голова клану, але ми його ніколи не слухали.

   — До речі, — продовжив Гер, киваючи на мене, — на Емі було здійснено зухвалий напад. Тільки завдяки Дарію все обійшлося.

   Жінки сидять, шоковані, а я теж дивлюся на нього, не менш здивована. Гер помітив моє здивування.

   — Не переживай, вони нікому нічого не скажуть, — заспокоїв він. — А може навіть помітять якісь деталі.

   — Та я не через це здивована, — відповіла я, — а через те, що ти скоротив моє ім’я.

   — Тобі не подобається? Тоді більше не буду, — промовив він із легкою усмішкою.

   — Та нічого, навіть якось незвично, — посміхнулася я.

   — От дивлюся на вас і неймовірно рада, що все ж таки порозумілися. Я переживала через той інцидент, — промовила Маора, трохи невпевнено.

   — Тоді правильно, що ти вирішила жити у своєму маєтку, — задумливо сказала Кріт. — До нього доступ матимуть лише Гер і мати. Дівчаток попереджу: вони не мають права надавати дозволи на відвідування. А з нападом треба розібратися. Хто ще в курсі?

   — Клан Емі, Дарій і я, — відповів Гер.

   — Щось Дарія в цій історії забагато, — хитро глянула на брата старша сестра.

   — А без нього ніяк, — злегка торкнулася браслета я. — Я йому повністю довіряю. А ще хочу побачити пророцтво.

   — Дядечко його дуже оберігає, — відповіла Кріт, піднімаючись зі свого місця. — Хоча якщо натякнути матері, що обидва дотичні присутні, точно накаже продемонструвати. До речі, вона проти примусових шлюбів. Вибачте, мені вже час приєднатися до них, інакше повбивають один одного.

   Жінка зникла у світлому мареві, залишивши нас утрьох.

   — До вечора твій маєток підготують, а поки можемо прогулятися, — підвівся Гер, простягнувши руку.

   — Я не проти, — відповіла я.

   — Правильно. Ідіть прогуляйтеся, дівчата все одно до вечора вирішуватимуть, як проведуть вечори у дівочій компанії, — додала Маора, прикривши очі й прислухаючись до чогось. — А мені теж краще прийняти участь у розбірках. Щось він зовсім межу загубив.