14

   Дочекалися, поки помічниця все нам облаштує й зникне з кімнати. Домен одразу накинув додатковий захист і дістав із шафи вино. Спостерігаючи за такою серйозною підготовкою, я залізла в крісло з ногами й, оцінивши настрій, теж обрала вино. Братик трохи вагався, але зрештою погодився.

І Янде почала розповідати.

   — Мені тоді було сімнадцять. Я саме готувалася до вступу в академію, і в той період мене мало цікавило, що відбувається навколо. Окрім хлопців, які раптом почали звертати на мене увагу… і одного-єдиного, що вперто тримався осторонь. — вона з легкою усмішкою глянула на Домена. — Та все ж я чула схвильовані розмови Юрте з батьком.

   Юрте, як і Дарій, полюбляла «гратися». Але в її випадку той, кого вона покохала, загинув у бою. А от Дарій… Дарій теж догрався, але по-своєму. Він увійшов у силу — загрози для майбутнього, здавалося, не було, — та закохався до нестями. Фактично втратив розум.

   Вона крутила ним, як хотіла, водночас дозволяючи собі відкрито спілкуватися з іншими чоловіками. Братик подарував їй мій маєток, залишивши мене без власного кутка на майбутнє. Але й цього їй виявилося замало.

Вона вимагала, щоб він став головою клану — і тільки тоді погоджувалася на шлюб.

   Батько був зайнятий справами клану й щиро вірив, що його діти самі впораються. Першою на сполох забила Юрте — саме тоді, коли та тварюка відмовилася виселятися з мого маєтку, заявивши, що він мені, мовляв, не потрібен.

   Дарій тоді жорстко посварився з сестрою, хоча між ними завжди був особливий зв’язок. Юрте фактично займалася його вихованням, адже наша мати тяжко захворіла після його народження. А тут — таке. Я була шокована.

   Того вечора батько разом із сестрою покликали мене й Домена, щоб ми були присутні й нарешті зрозуміли, що ж насправді відбувається. Ми більш-менш усвідомлювали проблему, але от як її вирішити — не розумів ніхто.

   Домен підвівся зі свого місця й підійшов до дружини, обійнявши її з-за спини — за час розповіді вона помітно рознервувалася. Він простягнув їй келих із вином. Янде не одразу, але все ж зробила кілька ковтків, глибоко вдихнула — і продовжила.

   — Ми розуміли, що Дарій їй не потрібен. І коли з’ясувалося, що вона використовувала зілля прив’язки, її клан від неї відмовився, аби не мати проблем із кланом Нгайжі. Через це батько ухвалив рішення: подарувати їй мій маєток із забороною продавати будь-що з нього та виділити річний оклад найманки. Натомість вона мала дати клятву — відмову від Дарія.

   Ця стерво ще намагалася торгуватися, але швидко зрозуміла: клан перекрив Дарію доступ до грошей, а головою клану йому не стати. Довелося погодитися, хоч вона й сподівалася, що клятву зможе згодом порушити.

   Мені було боляче втратити дім. Але найгірше було Дарію — коли він дізнався, що його фактично обміняли на блага. Після цього він майже перестав з’являтися вдома й саме тоді влаштувався на роботу в академії. Батько прийняв його рішення. От така історія.

   Я сиділа шокована, допиваючи вже другий келих вина, але не могла не запитати:

   — Тобто ця стерво й далі живе на ваших землях?

   Янде глянула на мене з кривою усмішкою.

   — Я підозрюю, що батько все прорахував. Він не прийняв її до клану — тож формально вона була лише гостею. Поводилася зухвало, водила до себе всякий непотріб, кілька разів намагалася перетнутися з Дарієм — безуспішно. Приблизно за пів року гроші скінчилися. Вона приходила до батька щось вимагати, а він тільки розводив руками: мовляв, хто ж заважав вкладати отримане.

   Єдине, що їй залишалося, — продати мій маєток батькові й зникнути з наших земель. Нам ще довелося якийсь час вичищати за нею дозволи на відвідування наших територій.

   — Вислухавши вас, складається враження, що історія ніби й закінчилася добре. Але чомусь ви не виглядаєте щасливими.

   — Бо вона ще не скінчилася, — сумно відповіла Янде. — Кожного разу, коли братик починає нібито жити нормально, ця тварюка з’являється й знову все руйнує. Дарій намагається не підпускати її до себе, але повністю відігнати не може. Чим вона й користується: то гроші випросить, то лікування. Коротше — він і досі витрачає на неї свої ресурси. Де вона живе й чим займається, я навіть знати не хочу.

   — Але якщо будеш поруч із Дарієм, обов’язково з нею познайомишся, — промовив кузен так, ніби виплюнув ці слова.

   Я скептично глянула на них.

   — Тобто поки він сам грається — усе нормально, а якщо я почну, то боїтеся, що затягну його й використаю?

   — Взагалі дивно, що він насторожено ставиться саме до тебе, — втомлено сказала Янде. — А давайте вже спати. Я вина не пила кілька років — не моє це.

   — Ми розповіли тобі все, щоб ти просто розуміла: навіть з ним була така помилка, — додав кузен. — А тепер і справді час відпочивати.

   Він узяв дружину за руку й повів із собою.

   — На добраніч. Я теж скоро піду — хочу трохи побути наодинці.

   Домен лише знизав плечима, і вони зникли за дверима. Я ж залишилася наодинці зі своїми думками.

   Цікаво, як тепер поводитися. Його увага мені, якщо чесно, приємна. Але назвати це почуттями я не можу. Потрібно з кимось порадитися — і, мабуть, найкраще з мамою.

   Я підвелася з крісла, пішла до кімнати, швидко прийняла душ і вмостилася в ліжку якнайзручніше. Заплющила очі й покликала маму — не минуло й хвилини, як вона з’явилася.

   — Що сталося, моя хороша? Ти якась занепокоєна.

   Я пояснила ситуацію, розповіла історію Дарія й запитала, що з усім цим робити. Мама слухала мовчки, дуже уважно, лише хитала головою, коли йшлося про використання.

   Коли я замовкла, її порада була простою: увійти в силу — і все. Ми дійшли згоди, що зараз це взагалі не повинно мене хвилювати. Потім вона почала розповідати про цікаві ритуали й можливості використання моєї сили, сказала, що деякі з них я вже можу застосовувати на практиці.