11

11.

****************************************************************************************************************************

   Дарій ще ніколи не відчував такого роздратування щодо свого друга. Коли він повернувся до вежі, Гер був налаштований украй серйозно.

   — Якого біса ти знову тут з’явився? — розгублено запитав чоловік.

   — Я повернувся нагадати, хто в нас стриманий, чемний і обережний із жінками. І в кого закохані всі представниці жіночої статі.

   — Її це не обходить. Вона вже використана.

   — По-перше, вона цнотлива. Коли я її лікував, то трохи перестарався. А по-друге — ти ідіот. Я вже казав: вона жила серед людей. І, до речі, в неї був лише один чоловік — і це нормально.

   — А ти себе вже не рахуєш? — світлий усміхнувся, намагаючись знищити скверну.

   — Ще й як рахую. І ти її після того, що вчинив, не отримаєш. Я тобі просто не дозволю.

   — Я вже казав — ти забагато на себе береш. Бісова чернь… як її знищити?

   Дарій підняв руку вгору, і темрява від нього прокотилася всією вежею, знищуючи слиз, що траплявся їй на шляху.

   — Не забувай, що в нас є власні сили й методи. Це ти забагато на себе взяв. Якби я не прийшов, Домен покликав би імператора. Він був готовий розрахуватися власним життям. І ти знаєш, чиє життя забрали б.

   — Він би такого не зробив.

   — Хто саме?

   — Імператор, — невпевнено промовив Гер.

   — Хто тобі сказав, що твоє життя важливіше за її? Вона одна. А в тебе — ще три сестри.

   Гер опустив погляд.

   — Я не знаю, чому зірвався. Я розумію, що вчинив щодо неї неправильно. Але все моє єство противиться цьому. Ще й ти постійно поруч із нею… Вона навіть на «ти» з тобою говорить. Як я маю зближуватися з нею?

   — Завдяки тобі ми тепер на рівних. Хоча я маю деякі здогадки, як її розчулити.

   — Навіщо це тобі? Просто мене бісити?

   — Усе можливо, — зовсім за дурня мене маєш — розповідати тобі все.

   Дарій прикрив очі й відчув Марі у своїй голові. Вона швидко дала настанови й зникла.

   — Я так розумію, погані новини доведеться повідомляти мені. Бо, як пояснила Марі, якщо вона побачить тебе особисто — то точно вб’є.

   — Що за новини? — запитав Гер, виставляючи перед другом вино.

   — По-перше, про твої дії доповідять твоїй матері.

   — Нііі… — простогнав він. — Мені тепер краще додому не повертатися.

   — А ти думав, чого я майже завжди живу у вежі?

   — Що ще?

   — Стев забороняє на пів року Камілі залишати територію клану. І в тебе до неї немає доступу. Це щоб ти думав про справу, а не язиком зайве тріпав.

   Ця новина сподобалася Геру найменше. У них було стільки планів, як провести відпочинок разом.

   — Сподіваюся, це все?

   — Мілі на всіх ображена. Завтра вона вирушає на свої землі й навчатиметься лише там. Марі дала їй пів року на входження в силу.

   — А ось це вже не подобається і мені.

   — Хто буде її навчати?

   — Ми обидва. Домен уже не впорається.

   — Тобто в мене буде можливість вибачитися?

   — На тебе я все ще злий, — спокійно відповів Дарій. — Але покарання мені подобається. Мені час. Спробую примиритися з нею вже сьогодні.

   — Так нечесно.

   — Чесно. У мене з самого початку було більше шансів. Я просто дав тобі фору. Сам винен, що не скористався.

   — Поясни, навіщо ти в це лізеш. Усе одно вона має одружитися зі мною.

   — Зроблю все можливе, щоб цьому завадити. На добраніч. — Дарій усміхнувся. — І, здається, твою матір уже попередили.

   Він швидко зник, бо з пані Хоренті зустрічатися бажання не мав жодного.

****************************************************************************************************************************

   Стою посеред кімнати. На ліжку сидить перелякана Лайма. Коли вона помітила мій зовнішній вигляд, сльози хлинули з очей.

   Стукіт у двері. Відчинила — зайшов зосереджений, мовчазний хлопець. Сів поруч із дівчиною. Я мовчки схрестила руки на грудях і чекаю, у кого з них першого здадуть нерви.

Домен уважно роздивився мене. Навіть зубами заскреготав.

   Я повільно зняла піджак, демонстративно скинула ненависні туфлі, взяла халат і накинула його на плечі. У ньому тепліше. І не відчувається запах чоловіка — який чомусь заважає мені бути ображеною до кінця.

   — Усі все знали. І мовчали. — голос тремтів, але я не відводила погляду. — Це, на ваш погляд, не зрада?

   Лайма перелякано зиркнула на мене й продовжила тихо витирати сльози. Домен напружився ще більше.

   — Я вам поставила питання? — прикрикнула, і тиша в кімнаті стала густою. — Тобто я настільки для вас не відчутна як голова клану, що ви просто мене ігноруєте?

   — Ми не ігноруємо, — відповів кузен, стримуючи голос. — Ми розуміємо свою помилку і… не можемо підібрати слів для вибачення.

   Тихіше додав:

   — Це не зрада. Не відлучай нас від клану.

   Цікаво. Отже, це справді серйозне покарання. І вони добре усвідомлюють, що їхні дії могли до нього призвести.

   — А яка різниця? — холодно сказала я.

   Ткнула пальцем у Лайму.

   — Ти побіжиш до Каріг.

   Потім — у хлопця.

   — А ти — до Нгайжі. У вас уже є куди тікати. Як пацюкам із потонулого корабля.

   — Вибач, будь ласка… — Лайма вже ридала вголос. — Я була впевнена, що ви будете разом.

   — Тобто в тебе подруга — його коханка, а ми будемо разом? — холодно перепитала я. — Тим паче, вона навіть не збиралася з ним розходитися.

   — Він дорослий чоловік… — схлипнула дівчина. — Я була впевнена, що вони розійдуться. Останнім часом він її ігнорував, вона мені постійно скаржилася…

   — Досить ридати.

   Лайма вмить замовкла.

   — Сльози не вирішують проблем, — продовжила я вже рівніше. — Хоча це саме те, чого мені зараз хочеться найбільше.