Глава 56

У черговий раз потрапивши в санаторій, Діана спочатку сторожко роззиралася, намагалася фіксувати всі дрібниці, досліджувала прилеглу територію, та навколо панувала спокійна атмосфера, яка переривалася хіба що процедурами та запрошеннями на обід та вечерю. Дівчина навідріз відмовилася від пігулок, але ті, що їй приписали, таємно відправила на експертизу через Гліба, який негайно передав їх капітану Середі. Як на диво, у пігулках не було вмісту наркотичних чи психотропних речовин, звичайне заспокійливе.

Затишна атмосфера не змогла ввести дівчину в оману, вона відчувала, що навколо згущаються хмари, і вона потрапила у пастку. «Невже це була помилка, і я втрапила в чергову халепу», – не раз думала Діана, гуляючи поміж дерев та кущів.

Жодної зачіпки чи підозрілості вона не знайшла, тому все більше картала себе за цей вчинок. Незважаючи на зайнятість, до неї приїжджав Антон, побажав гарно відпочити і подарував величезний букет білосніжних орхідей. Дівчина попрохала його відкласти весілля до кращих часів, мовляв, як вона може стати його дружиною, якщо не пам’ятає розвитку їхніх відносин. Горін поцілував кінчики її пальців і погодився на пропозицію, хоча й здивувався її рішенню. Вразився, бо вона сама хотіла якнайшвидше одружитися і стати Горіною. Чоловік запевнив, що його кохання безмежне і він готовий ще трохи почекати, лише б якнайскоріше вона знову відчула себе повною здоров’я і сили.

Із Глібом і Дмитром дівчина спілкувалася кожного дня, лікар навіть не раз відвідував її в санаторії, говорив з колегами, і теж не помічав нічого підозрілого. Вони разом прогулювалися доріжками закладу і тихенько шепотілися, складаючи план наступних дій. Невже психоневрологічний санаторій вказаний у ноутбуці виявився хибним шляхом? Врешті-решт вони зважились на відчайдушний крок, та його потрібно було здійснити разом.

Якось удень Діана змогла викрасти ключі від кабінету головного лікаря санаторію, а Гліб зробив дублікат. Залишалось повернути ключі на місце, щоб не привертати до себе зайвої уваги. Де хитрістю, де хабарами обслуговуючому персоналу, Гліб залишився на ніч у санаторії. Він не міг допустити, щоб Діана сама хазяйнувала у кабінеті головного. Перед цим лікар відмовляв її від цього кроку, та врешті-решт згодився допомогти, і взяти в цьому участь. Якщо вже втрапляти в халепу, то разом. Коли ж вилазка виявиться успішною, то сфотографують якийсь компромат і надішлють капітану, який прикриє їхній неправомірний вчинок. А там ще й матиме змогу дістати офіційний дозвіл на відвідини санаторію.

Нарешті настала беззоряна ніч, у приміщеннях запанувала тиша, тільки Діана з Глібом тихенько пробиралися безлюдними коридорами санаторію. Ось і бажані двері. Тихо дзвякнули ключі, увійшовши в дверний отвір. Один поштовх — і двері розчинилися навстіж. Друзі полегшено видихнули, адже очікували, що їх зустріне завивання сирени чи щось подібне. Та навкруг панувала тиша.

Підсвічуючи собі ліхтариком на телефоні, змовники увійшли в кабінет. Вони не забули одягнути рукавички, бахіли та медичні шапочки, щоб ніде не залишити й сліду свого перебування. Перемовлялися на мигах, щоб не створювати зайвого шуму. Спочатку обстежили стіл головного, і вже дещо знайшли — шухляди завалені пігулками, на яких вказувалася компанія виробник, уже знайомий «Фліплайн». Кілька упаковок відразу відправились у целофановий пакет, для подальшої відправки на експертизу.

Потім перейшли до шаф, де теж були знайдені ліки і деякі цікаві документи. Як виявилось, неврологічний санаторій насправді належав Антону Горіну, а суми за лікування в цьому закладі дійсно виявились космічними. Нічого протизаконного в тому, що Антону належав санаторій не було, головне в іншому — пацієнти споживали таблетки від «Фліплайн» у великих кількостях, та ще й після виписки набирали достатньо «щоб продовжити вдома курс лікування».

Діана всі фото негайно відправила капітану Середі, щоб негайно стерти з телефону компрометуючі кадри. Навшпиньки вийшли з кабінету, не забувши закрити двері на ключ, і стали пробиратися у палату. Та як тільки зайшли в палату, в очі вдарило сліпуче світло — на стільці біля ліжка хтось сидів, доволі знайомий на вигляд. Діана отетеріла від жаху:

— Доброї ночі, любонько. Все тобі не спиться, а я ось вирішив тебе провідати. Та й не сподобалося мені відтермінування весілля. Я передумав. Замість того, щоб відкладати церемонію, ми її проведемо вже завтра вночі. Як же романтично проказати слова вірності біля старезного жертовника. Правда ж?

— Залиш її в спокої, покидьку! — лікар кинувся вперед.

Дівчина почула позаду тупий удар і звук падаючого тіла. Різко обернулась, і побачила Гліба, який непритомний лежав на підлозі, а з його рук випав пакет із компроматом. Позад нього з биткою в руках стояло напівчудовисько-напівлюдина. Якщо одна половина тіла і обличчя перетворилися на сіру масу з зеленими наростами, яка насторожено зиркала навсібіч десятками очей, то інша — ще мала щось від лікарки Ольги Вікторівни — та ж коротка зачіска і кругле обличчя з солоденькою перекошеною посмішкою. Те що було панею Курсай пробулькало:

— Діаночко, ну куди ти поспішала? Ось незабаром і сама дізнаєшся, частиною якого грандіозного плану ти є.

Не витримавши такого видовища, дівчина судомно вхопила ротом повітря, після чого її змучений останніми подіями мозок огорнула пітьма.

***

Отямилась Діана в одиночній палаті із заґратованими вікнами. Медичний персонал мовчки приносив їй поїсти, хоча вона навідріз відмовлялася. Лише під вечір випила води, тримаючи склянку тремтячими руками в передчутті невідомого. Як тільки відчула у воді дивний присмак – з відразою виплюнула.

Турбувала думка «що там з Глібом?», а можливо вони нічого йому не зроблять через те, що він є сином мера. Скривилася з відразою, згадавши, що сьогодні вночі їй приготував так званий наречений. На зап’ястках уже не побачила браслетів, та й усі потуги перетворитися зазнали краху. Здогадалася, що стіни палати зроблені з якогось матеріалу, що запобігає трансформації, або її встигли накачати чимось забороненим. Думками звала свого сокола, просила летіти до Дмитра — програміст точно знає, що робити. Час невпинно наближався до ночі, стрімко відлічуючи години до часу «ікс».