Глава 55

За пару днів, що минули після подій на лісопилці, Діана змогла гарно відпочити і морально підготуватися до поїздки в психоневрологічний санаторій. Капітан Середа був наскільки заклопотаний збором нових доказів, що зовсім про себе не нагадував. На дзвінки не відповідав, та й сам не телефонував, повністю занурившись в роботу. Здавалося, він зовсім забув про них.

Заклопотаність капітана була на руку Глібу і Діані, які не хотіли розголошувати про поїздку. Адже невідомо, що повідомить лікарка, краще таке почути без сторонніх очей. Звичайно, дівчина розповіла програмісту Дімі про їхній із лікарем план, і спочатку він не був у захваті від цієї новини. Але, хоч пізніше і змирився, навіть наполягав на тому, щоб поїхати з ними, було вирішено залишити його для прикриття. Друзі вирішили – якщо стануться якісь непередбачувані обставини, і до ранку Гліб і Діана не дадуть про себе знати, тоді вже слід повідомити про все капітану Середі. Також Дмитро повинен був відслідковувати їхнє пересування по маячках, які були вмонтовані у браслети.

Діана попрохала домовичку Лізу прикрити її перед господарями, хоча тих, як завжди, вдома не було. Антон навіть не ночував вдома, говорив, що перебуває у відрядженні, і повністю довіряє майбутній дружині, а Віолетта вирішила заночувати у місті в подруги. Дівчина видихнула з полегшенням, хоча б ніхто не буде вказувати, що робити «порядній нареченій майбутнього депутата».

Лікарю так не хотілося скористатися власною автівкою, та він не міг дозволити, щоб колишній пацієнтці було незручно. Дівчина ахнула від здивування, коли, поблискуючи лискучими боками, до маєтку під'їхала спортивна «Мазераті» темно-синього кольору. Та коли їй з віконечка привітно помахав Гліб, заспокоїлась, і вмостилася на м’якому сидінні поруч із лікарем. Дорога до санаторію зайняла близько сорока хвилин, але вони майже не розмовляти, кожний занурився у свої думки.

Біля головних воріт їх зустріла охорона — дебелі молодики з чіпкими поглядами та автоматами наперевіс. «Добре охороняється санаторій, навіть комар мимо не пролетить», — подумав лікар, — «Невже за цими стінами також діється щось незаконне?» На вимогу охорони повідомити про мету приїзду, Гліб Сергійович оголосив, що він перебуває тут за персональним запрошенням пані Курсай. Після того, як головний охоронець з кимось зв’язався по телефону, автомобіль із розумінням пропустили, вказавши місце для паркування.

— Ольга Вікторівна чекає вас у кабінеті триста три, другий корпус по праву сторону, третій поверх, — відрапортував охоронець.

— Гаразд, дякую, — кивнув лікар, а знаками показав Діані «все гаразд». Нарешті Гліб залишив автомобіль у вказаному місці, і рушив з дівчиною вглиб території, до другого корпусу, де на них уже чекали.

По дорозі вони з цікавістю роздивлялися місцевість, відмічаючи професійну роботу будівельників і ландшафтних дизайнерів. Призахідне сонце освітлювало територію санаторію закритого типу, золотилося на верхів’ях дерев, пускало сонячні зайчики, навіювало спокій і умиротворення. Тут дійсно можна приводити до ладу нервову систему, ніщо і ніхто не відволікає від роздумів.

Широко розплющивши очі, Діана із замилуванням роздивлялася бруковані доріжки, гарно оформлену територію з білосніжними корпусами, хвойними насадженнями, візерунчатими бесідками, фонтанчиками, квітниками і лавочками. Подекуди гуляли пацієнти з медсестрами, насолоджуючись чистим повітрям. Медичний персонал намагався виконувати всі забаганки, мовби відчуваючи, хто тут господар.

«Який дивний острівець природи зовсім недалеко за містом. Ніхто б не міг назвати цей ошатний санаторій психоневрологічним закладом», — подумала дівчина, намагаючись пригадати бодай щось із минулого перебування. Однак вперта пам’ять не бажала повертатися, їй не здавалось знайомим абсолютно нічого. Якщо Діана повністю, до хвилини, згадала страшний вечір загибелі батьків, то цей прихисток солодких марень зовсім загубився в минулому, не викликаючи в душі жодного спогаду.

Зайшовши в потрібний корпус, здивувалися якості виконаного ремонту. Було помітно неозброєним оком, що тут лікуються люди з високими статками, простому хворому ніяк не оплатити такий догляд. Друзі нарешті прийшли до кабінету триста три, постукали в двері та почули привітне запрошення увійти. Перезирнувшись, переступили поріг.

— Доброго вечора, Діано! — посміхнулася кругленька жінка з короткою стрижкою. Вона перша з порогу привіталася, ніби до кращої подруги, не даючи навіть відкрити рота, — Як приємно тебе бачити!

— Вітаю, — промимрила дівчина, хоча пам’ять досі мовчала. Дану незручність врятував супутник:

— Це я вам телефонував. Мене звати Клименко Гліб Сергійович, — лікар показав свої документи, щоб уникнути непорозумінь.

— Приємно познайомитись, Ольга Вікторівна. Чим я можу вам допомогти?

— Я б хотів уточнити, чи можу я ознайомитися з медичною карткою Діани Мірошниченко? Вона потрапила під мій нагляд після нападу. Далі перенесла важку операцію, і хоча кістки позросталися, та в результаті травми голови у пацієнтки розвинулася часткова амнезія.

— Ах… ви мені всього не розповіли по телефону. Бідна дівчинка … Тепер розумію, Діаночко, твою дивну реакцію на мене. Ти мене не пам’ятаєш?

— Ні, Ольго Вікторівно. Зовсім не пам’ятаю, ні території санаторію зовсім не знаю, нічого не викликає навіть найменшого спогаду.

— Як приємно, що ви, Глібе Сергійовичу, вирішили допомогти пацієнтці, і привели її сюди. Можливо, Діані треба було б трохи обстежитися та відпочити під моїм наглядом у санаторії? Тут все-таки набагато кращі умови, ніж у державній клініці.

— Не знаю, чи моєму нареченому Антону Горіну стане до вподоби таке рішення: пройти обстеження в санаторії. Здається, він не бажає відкладати весілля.

— Так не потрібно нічого відкладати. Давай я зателефоную йому, і про все домовлюсь. Упевнена, він буде не проти. Пропоную пройти просте обстеження, томографію, магнітотерапію. Замість ліків проп’єш заспокійливі чаї, наші фірмові трав’яні збори, які із задоволенням наші клієнти продовжують пити навіть після лікування. Діаночко, погоджуйся. Тут же не тільки люди лікують нервові розлади, а просто відпочивають посеред природи та свіжого повітря. Здається, на тебе всі тиснуть, щоб ти швидше все згадала, а залишити тебе у спокої ніхто й не подумав.