Глава 52

Для капітана Середи настала гаряча пора. Він навіть не відповідав на дзвінки колег, лише писав повідомлення, що перебуває у відпустці, і бажає відпочити від роботи. Денис безліч разів розслідував злочини, де фігурували різного виду «перевертні» – в погонах, корумповані чиновники різних рівнів, але щоб справжні перевертні, які після перетворення обростають шерстю і мають гострі ікла та кігті, то це вперше. І це було його фішкою. Його розслідуванням, яке і не снилось іншим оперативникам.

Капітан уже не пам’ятав, коли спав довше п’ятнадцяти хвилин, адже всі сили вклав в опрацювання сенсаційних матеріалів, які вдалося зібрати за останню поїздку. Матеріалів було чимало, і самотужки впоратися було важко. А надто, коли треба було діяти майже нелегально, часто використовувати колег всліпу. Враховуючи специфіку розслідування, а особливо, людей, які причетні до злочинів, справа скоріше за все розвалиться, навіть не дійшовши до суду. Проте спочатку потрібно зібрати докупи результати лабораторних досліджень та інші необхідні папери.

Клубочок міг розплутатися прямісінько в його руках, але для цього необхідна підтримка більш досвідченого колеги, з набагато ширшими повноваженнями, ніж у нього. І в цьому йому пощастило. Всю ніч Денис думав, до кого підійти з незвичним проханням про допомогу, продемонструвавши зібрані матеріали, щоб відразу не загриміти в психіатричну лікарню. Та врешті-решт наважився, знайшов підходящу кандидатуру, і після двохгодинної напруженої, повною недовіри та скептицизму бесіди, залучився підтримкою в особі підполковника передпенсійного віку, для якого не було авторитетів, і той прагнув бодай перед пенсією зайнятися цікавою справою.

Підполковник спочатку не повірив капітану, навіть після перегляду відео та фото, та хіба могло бути інакше, коли у справі фігурують дивні істоти, а на додачу – керівництво міста? Та після декількох пляшок коньяку, які перекочували із сейфа на стіл, сторони досягли консенсусу і повної взаємодовіри. Денис зітхнув з полегшенням, він дуже радів, що працює під керівництвом справедливого некорумпованого підполковника, який дав добро на всі наступні дії талановитого оперативника. Ще й обіцяв усю можливу підтримку і захист від нападів вищого керівництва. Навіть радив надійних та чесних людей в різних відділах і службах, котрі сприятимуть розслідуванню специфічної справи без зайвого розголосу.

Підполковнику завжди подобався Середа, він бачив у Денисові себе самого, тільки років на двадцять п’ять молодшого, такого ж гарячого і непідкупного, готового полізти в пащу до лева, лише б розкрити резонансний злочин. Моральні та професійні якості капітана Середи і стали найвагомішим чинником того, що підполковник взяв під особистий контроль збір даних до справи. Він і сам розумів, що ця справа може бути останньою в його кар’єрі, однак не дуже цим переймався. Після першої зустрічі вони часто бачилися, а підполковник просив щовечірній звіт про пророблену роботу.

Так, крок за кроком, вони поступово просувалися вперед, а справа поповнювалася все новими даними. І чим крупніша птаха потрапляла в їхнє поле зору, тим більший азарт і бажання довести справу до суду керували ними. В повітрі запахло настільки резонансною справою, що потягне за собою купу арештів і обшуків. Та до цього ще далеченько, зараз на їхні плечі лягла кропітка і марудна праця. А все починалося з нападу невідомого на якусь там Аліну Поліщук, яка тинялася містом із фальшивими документами, а виявилась нареченою майбутнього депутата, головного фігуранта справи.

«Нічого, Діано Мірошниченко, незабаром вийду й на твого нападника. Хоча ти й говорила, що він згорів на лісопилці. Можливо, але то був лише виконавець. Простий перевертень, який нічого не знає, а лише виконує накази. В цій справі все не так просто. Я планую вийти на замовників убивства твоєї сім’ї, і вони точно сядуть на лаву підсудних. Нехай минуло багато років і справа закрита за дефіцитом доказів, та я буду не я, якщо не розкрию цей «глухар».

У такої активної дівчини, як Діана, не може бути простого і випадкового нападника посеред темного провулку. Тим більше, це не могло бути просте пограбування, і я вийду й на замовників. Лише б дізнатися про мотив, через який на неї напали. Можливо, вона дізналася про виготовлення і збут наркотиків, от хтось з вищого світу і вирішив заткнути дівчині рота назавжди», — думки перескакували одна на одну, мозок активно опрацьовував ситуацію. При цьому Середа не забував жодної найдрібнішої деталі, годинами консультувався у спеціалістів у різних сферах, замовляв довідки за телефоном, майже поселився у відділі криміналістики.

Денис вирішив усе розкласти по поличках, щоб накреслити план наступних дій. По-перше, у його власній крові та крові його супутників наркотичних речовин не виявлено, а от у крові отих двох вовкулак-охоронців чого тільки не було. Їхня кров мала інакшу структуру, ніби мутувала під впливом радіації, та ще й мала купу різних домішок. По-друге, саме ці домішки були виявлені в невідомих пігулках, що знайшлися в охоронців у кишенях, що допомагали змінювати подобу. По-третє, що й підозрював капітан, пігулки вилучені лікарем, що масово штампувались у підпільній майстерні на лісопилці, виявилися синтетичними наркотиками. А по-четверте, компанія «Фліплайн», ніби величезний спрут, мала величезну мережу збуту не тільки в місті, а й по всій країні та мала вихід за кордон.

Що вже там говорити, цього разу японська техніка не підвела — і на столі оперативника розмістився стос фотографій дивних істот, які пакували наркотичні речовини по ящиках. Яка шкода, що більшість матеріалу згоріло, та нічого, пожежники приїхали вчасно і опечатали всю лісопилку по периметру. Знайденого вистачить не тільки, щоб очорнити репутацію власників, а й запроторити їх за ґрати на довгі роки.