Глава 48

Гліб лише хитав головою, дивлячись на маніпуляції капітана, адже не розумів, чому той не довіряє йому, професійному лікарю, проведення процедури.

— Денисе, тобі не здається, що ти перегнув палицю? — здивовано запитав Гліб.

— Ех, Глібе, не варто мене критикувати. Якби ти знав, скільки справ розсипалося через подібні «дрібниці», то не засуджував би мене. Я нікому не довіряю, тому цю процедуру проведу сам. Не турбуйся, у мене досить практики. І я знатиму, що всі матеріали будуть вкладатися в справу без підтасовок, і справа буде бездоганною для представлення в суді. Комар носа не підточить, от! Якщо твій батько замішаний, то він сяде! Разом із заступниками і підлеглими! Незважаючи на зв’язки!

Діана здвигнула плечима:

— А якщо в крові не буде виявлено ніяких речовин, а ми знову побачимо монстрів?

— Тоді доведеться копати ще глибше. І якщо камера не фіксує всякі такі «перетворення», доведеться мені захопити хоч одного монстра і притягнути в лабораторію. Якщо буде потрібно, начеплю кайданки, і довезу його навіть у нашийнику. Наші хлопці-криміналісти і не таке бачили. Розберемося, Діано, не хвилюйся. Та ще я прихопив зі столиці надчутливу японську камеру. Від цього приладу й миша не проскочить.

— А незаконне проникнення тебе, капітане, не лякає? — програміст теж долучився до розмови.

— Коли на кону розкриття резонансної справи, я і пекло переверну догори дригом у пошуках істини.

— З тобою все зрозуміло, — хмикнув Діма, — тоді відправляємось «на діло» після заходу сонця. І ви як хочете, а я прихоплю свій «інвентар». З ним мені спокійніше, — вказав очима на ноутбук.

***

Як тільки сутінки опустилися на містечко, дивна компанія, одягнута в темний одяг, засіла в заростях глоду біля лісопилки. Робочий день закінчився, і працівники розійшлися по домівках. Перестали гудіти станки, і поступово запанувала тиша. Поодинокі ліхтарі освітлювали територію по периметру. Подеколи ходили охоронники, озброєні до зубів. Вони весело перемовлялися, щоб урізноманітнити монотонне чергування.

— Діємо за планом? — прошепотів Дмитро.

Деякий час капітан Середа спостерігав за лісопилкою в бінокль, міняючи дислокацію, навіть на дерево залазив, щоб мати більш-менш чітке уявлення, що твориться за високим парканом. Він і керував спільниками, які повністю довірилися професіоналу.

— Так, в результаті невдачі тікаємо врізнобіч, — скомандував капітан, — Починай, хакер. Відімкни їхню систему стеження. Якщо зможеш, звичайно.

Дмитро хитро посміхнувся. З пів години програміст переконував опера, що з легкістю обійде їхню систему безпеки, тому на слова Дениса навіть не образився, адже не дарма капітан його так назвав, Діма прекрасно умів знаходити і знешкоджувати системи стеження, і не тільки. Це хотів і довести поліціянту. Лише з побоюванням глянув на Середу «а якщо складе протокол на незаконну діяльність», та той лише нетерпляче кивнув, мовляв «навіщо мені така дрібна рибка, як ти, нікому не потрібний Швець, якщо я полюю на більшу здобич». Програміст взявся до справи, і незабаром камери по периметру лісопилки згасли одна за другою.

— Діано, твій вихід, — прошепотів капітан. Попередньо дівчина одягнула русяву перуку та нанесла яскравий макіяж. Тепер би її ніхто зі знайомих нізащо не впізнав.

Глибоко вдихнувши, Діана повільною ходою підійшла до воріт, де ошивалися двоє охоронців. Незважаючи на зрадливий стукіт серця, дівчина рухалася, ніби на подіумі, кокетливо зиркаючи з-під густо нафарбованих вій по сторонах. Мимо такої картини не міг пройти жоден чоловік, тим більше, сонні охоронці. Ті видно, що знудилися на посту, тому почали грайливо обзиватися:

— Яка красуня, та ще й без охорони, – присвиснув один, – Заходь до нас, пригостимо шампанським із тортиком.

— Мені сказали, що найгарніші хлопці нудяться на прохідній, — промуркотіла, — Може хочете розважитись? — накручувала локон волосся на палець, стріляючи очима.

Охоронці переглянулися, тупцяючи на місці.

— Кралечко, а давай зустрінемося години через три, коли в нас зміна закінчиться, — запропонував один із охоронців.

— Не хочете, як хочете, — демонстративно надула губки, і рушила в ту частину заростей, де чекав сюрприз, — Не дарма мені говорили, що в охорону беруть чоловіків з натренованими руками, яким не потрібні дівчата. Ось я і впевнилась у цьому.

— Зачекай! — гукнув один, рушивши за нею слідом, потім підтягнувся і другий, — Ми завжди «за», а то занудилися тут. І хто тобі сказав цю брехню? Скажи, і я його зарию!

Як тільки трійця вийшла з освітленої території, і впурнула в лісову темінь, почулися звуки нетривалої боротьби, і незабаром під одним з дерев прилягли відпочити два охоронці, спутані по руках і ногах, і з кляпами в роті.

— Гарна робота, лікарю, — поплескав по плечу Гліба Денис, — поправляючи на голові балаклаву, — А тепер пора навідатися на територію лісопилки.

— Ти, хакере, залишаєшся за головного. Стережеш наших хлоп’ят і Діану.

— Я теж іду з вами, — заявила дівчина.

— Ні, досить з тебе, панночко, нічних нападів.

Не встиг він договорити, як перед ним уже стояла інша Діана — у обтислих шкіряних штанях, старовинній вишиванці з захисними візерунками, підперезаною широким поясом та м’яких чобітках. Очі її горіли прозеленню, а волосся відливало мідними полисками, спускаючись нижче спини. Поруч з нею нічним маревом стояли два величезні білі вовки, а на дереві вже сидів птах з хижими жовтими очима.

— Я не проти, Діано. Якщо звичайно це мені не мариться…

— Капітане, простягни руку, — попрохала дівчина.

Як заворожений Денис простягнув руку долонею догори. Дівчина зверху поклала свою долоню, і раптом його пронизало слабким електричним розрядом, а перед очима пропливли картини з недавнього минулого Діани — чудовиська на святі, що скидали людську подобу, рука Горіна з перснем з важким чорним каменем. Він побачив, мовби наяву, загибель рідних дівчини, ніби сам заглянув у оскаженілі очі тих вовкулак, які темною ніччю увірвалися в будиночок лісника. Раптом відкрилася інша картина — ось чорнявка скрадається нічними вулицями міста, і зустрічається очі в очі зі страшним вовкулакою, що накинувся на неї. Вона не встигає втекти, тим більше, один з браслетів хтось поцупив і десь заховав у маєтку. На руці поблискує тільки одна прикраса, яка не дозволить повністю розкрити силу.