Глава 47

Дівчина вибралася на поверхню із темного тунелю на світло метрів за двадцять від своєї дружньої команди. Вихід був вдало розміщений біля дерева, замаскований зарослими чагарниками, тому ніхто її не бачив. Про всяк випадок Діана деякий час сиділа, пригнувшись, мовби чекала якогось нападу. Та ліс мовчав, лише з боку будинку чувся галас. Схоже, там зібралася дивна компанія, яка не піклувалася про тишу, навпаки, голоси дужчали, а на фоні лісової тиші, розносилися на далеку відстань.

Дівчина так само тихенько попрямувала в бік будинку, здивовано роззирнулася і побачила, що біля нього вештаються рятувальники, поліція та медики. «Що могло статися за цей час, коли я була відсутня? І хто встиг їх викликати?» – подумала перше, що прийшло в голову, – «Невже з кимось із друзів щось сталося?» Підійшла ближче і стала в задумі, потім позвала:

— Глібе! Дмитре! Капітане Середа! Що сталося? Ніхто не постраждав?

Чоловіки отетеріло обернулися з подивом роздивляючись на неї, ніби вона привид. Лікар відразу підбіг ближче, взяв її руку, відраховуючи пульс:

— Діано! Де ти взялася? Ми подумали, що ти загинула чи поранена!

З другого боку підійшов програміст. Щиро обійняв дівчину:

— Діанко! Дівчинко! Я знав, що ти жива! — затряс, ніби грушу, в міцних обіймах, та лікар швидко зупинив його поривання:

— Так, Дмитре, Діані потрібен спокій, а не обійми! Ти ж бачиш, яка вона бліда, зараз свідомість втратить!

Не залишився осторонь і капітан, різкою ходою підійшов ближче, глянув в очі:

— Як ти тут опинилась? Що було в будинку, Діано?

— Та як ти смієш! Перевертень у погонах! Залиш її в спокої! Не бачиш, в якому вона стані, — Гліб відгородив собою колишню пацієнтку, намагаючись відштовхнути опера від неї подалі. Однак Денис не належав до слабкого десятка, і продовжував допит:

— Діано, це важливо. Я бачу, що у тебе квітучий вигляд, що ти знайшла всередині?

Дівчина м’яко глянула на лікаря, і показала чоловікам обидві руки, на яких іскрилися сріблом коштовні браслети.

— Оце так! — присвиснув Дмитро, — Я вирахував, що прикраси десь тут, але точних координат не було. Молодець, Діанко! Знайшла таки!

— А про перевертнів у погонах чи без, ти правий, Глібе. Якраз ми маємо з ними справу. Я дещо згадала і декого надійного порозпитувала. Як виявилося, мою родину убили вовкулаки-перевертні, а мені вдалося втекти завдяки брату, який пожертвував собою заради мене. Я думаю, один із тих перевертнів якраз і напав на мене знову, тільки вже в місті, коли я тікала темним провулком. Мабуть, хтось його спеціально нацькував та встиг лише забрати браслет.

— Це ще потрібно перевірити. Виходить, він спеціально приїздив у місто, щоб тебе підстерегти? Діано, це всього лише слова, — констатував капітан, потираючи в задумі підборіддя.

— Я можу довести правдивість своїх слів. Перевертні, як це не дивно звучить, працюють охоронцями на лісопилці.

— Значить, всі дороги ведуть на лісопилку, — задумався програміст, — Слід дізнатися про неї якомога більше.

— Так, так! — очі дівчини загорілися передчуттям, — Все по порядку. Спочатку ми з братом знаходимо прикраси, древня богиня передає мені силу, потім охоронці-перевертні приходять вже, напевно, за мною і вбивають мою родину. Я рятуюся у підполі, розмальованому дивними магічними символами, які не впустили всередину вовкулак. Я була шокована побаченим і не придумала скористатися тунелем-виходом до лісу. Тоді … дивний Антон Горін, який є одним з власників лісопилки, з’являється у будиночку дідуся до приїзду поліції, подає мені руку і допомагає вилізти з підполу. Потім поміщає мене на два роки у психіатричну лікарню, що маскується під словом «елітний санаторій».

— Розумію, до чого ведеш, — підсумував лікар, — Горін переконує тебе, що ти в подяку, і повинна вийти за нього заміж. Але навіщо? Яка його справжня мета?

— Якби він хотів тебе вбити, то давно б це зробив, — хмикнув Денис, — Тут щось інше. І в кохання до бідної сирітки я не вірю. Горін прагне влади, безмежної влади, і ти йому повинна в цьому допомогти.

— Тоді не міг же він наслати на тебе вбивцю перевертня? Якщо весілля і все таке … — вставив своє слово програміст.

— А хто сказав, що в лісопилки один власник? Я дізнався по своїх каналах, що насправді співвласником лісопилки є такий собі Сергій Андрійович Клименко — наш шановний пан мер.

— Я не знав, — зблід лікар, — Держслужбовцям заборонено мати бізнес.

— Глібе, ну хіба можна бути таким наївним? Невже ти не розумієш, як робляться подібні справи? Не сумніваюсь, що на паперах власником є якийсь водій або дівчина з довгими ногами і курячими мізками, яка є коханкою справжнього господаря. А закони існують для того, щоб їх порушувати і діяти через підставних осіб, — нарешті опер відчув свою перевагу та зумів загнати Гліба аргументами в глухий кут, — Шах і мат, пане лікарю.

***

Капітан Середа запевнив своє керівництво у необхідності поклопотатися про офіційний запит на відвідування лісопилки, адже розумів, що самотужки його просто відфутболять. Він довгенько доводив, що на лісопилці можуть займатися нелегальними справами. Денису підказувала інтуїція, що відео, на якому Діана вступає в поєдинок з бандитами, було зроблено саме там.

Та як він не сподівався на допомогу керівництва поліції, несподівано йому відмовили в проханні на підставі того, що це приватна власність, і відвідувачі не бажані. І немає ніяких доказів незаконної діяльності, тому поліція не має права втручатися в роботу зразкового підприємства, яке вчасно платить податки.

Діана з Дмитром запропонували вночі зробити вилазку до лісопилки, на що Глібу і Денису довелося погодитися. Іншого виходу вони не бачили. Коли капітану відмовили у відвідинах лісопилки, він упевнився, що на правильному шляху, і за будь-яку ціну потрібно туди потрапити. Звичайно, він розумів, що докази, добуті незаконним шляхом, не матимуть юридичної сили в суді, та все ж був упевнений, що вони знайдуть там багато цікавого. Принаймні, сфотографують чи знімуть відео.