Глава 43

У кімнаті запанувала мовчанка. Діана, не звертаючи ні на кого увагу, гладила сокола, і подумки наказала вовкам не з’являтися. Вона вирішила, що її перетворення і появи птаха достатньо для Дениса, і він врешті-решт їй повірить. Але якщо цього буде не достатньо, тоді доведеться познайомити його з вовками.

Капітан декілька хвилин ошелешено дивився на присутніх, часто витирав спітніле чоло, переводив погляд з одного на іншого, та ні в кого на обличчі не помітив навіть непомітної посмішки. Сокіл величаво поглянув на нього, ніби запитував: «Ну що? Невже ти мене не бачиш і не віриш словам Діани?» Всі дивилися на Дениса, слідкували за його реакцією, проте той не зміг вичавити з себе навіть слово. Навіть Діма ледве стримував себе, щоб не підколоти капітана, чи сказати щось уїдливе. Діана суворо подивилася на програміста, і той миттю принишк.

Минуло небагато часу і капітан нарешті промовив, що йому вже треба йти і побути на самоті, щоб переварити шокуючу інформацію. Після цих слів він миттю піднявся, захопив флешку і, попрощавшись, покрокував до дверей. Сказав, що зателефонує завтра та скаже остаточне рішення і, не повертаючись спиною до птаха, позадкував з квартири.

Із самісінького ранку наступного дня Денис вирішив відкласти усі справи, щоб не відволікаючись, перевірити на правдивість вміст флешки і результати досліджень. Те, що він побачив у квартирі лікаря, дуже шокувало його, якщо не сказати більше. Та найбільше переконав капітана дивний птах, якого він відверто злякався. Хоча під час роботи в поліції він надивився всякого, та коли сокіл подивився на нього, Денис тримався з усіх сил, щоб не дременути. Він подумки благав, щоб Діана не натравила цього монстра на нього, хоча він хотів вигукнути, що повірив кожному слову. Та дівчина з соколом ніби не помічали його стану, і мовби подумки розмовляли одне з одним. Денис уже навіть готовий був повірити в це. От і не вір у містику! Що це за птах, і що взагалі відбувається? От із цим він і повинен розібратися.

Цілу ніч він крутився в ліжку, обдумував те, що сказала Діана. Якщо це правда (а це мабуть таки правда, спробуй подумати інакше під суворим поглядом сокола) то у місті дійсно з’явилися якість метаморфи, що нападають на людей. Отже, його задача, як працівника поліції, полягає у тому, щоб посадити їх у в’язницю. Чи куди там їх саджають? Лише під ранок він зміг на трішки заснути, але підірвався з ліжка у холодному поту, коли йому приверзлося, що за ним гнався Карлсон із луком, зарядженим блискавицею.

Цілий день капітан Середа бігав, ніби білка в колесі. Він віддав усі матеріали на перевірку та експертизу, попередивши, що це справа делікатна, і не варто про неї нікому говорити. І незабаром отримав результат, що це справжні записи, без жодного монтажу. Чим далі, тим Денис все більше впевнювався в правоті слів Діани, але його аналітичний розум ніяк не міг прийняти надзвичайне. Хіба ж можна рапортувати керівництву «у нас у місті до влади рветься група метаморфів. Потрібне рішення суду на арешт причетних і група захоплення», або «я переслідую шестилапого зубатого кабана, негайно пришліть підмогу».

Начальник після такого рапорту точно запроторить підлеглого у психлікарню, відсторонивши назавжди від роботи. І це буде найгуманніший для нього варіант. Слід було діяти дуже обережно, заодно витягуючи ниточку за ниточкою із заплутаного клубка дивної справи. Щоб повністю посвятити себе цій справі, капітан вибрав відгули на кілька тижнів наперед. Керівництво здивувалося такому рішенню, бо Денис пропускав роботу тільки коли потрапляв у лікарню з черговим пораненням, та й то не любив відлежувати боки. Ну що ж, начальство вирішило задовольнити його прохання і надало можливість взяти таку відпустку.

Нарешті компанія змовників почала потроху довіряти один одному. Денис, як професійний опер, намагався керувати, та йому ніхто й не заперечував. Навіть Дмитро зрозумів, що схилити Дениса на свою сторону – це велика удача для їхньої справи. Після чергового зібрання команда вирішила не багато і не мало, а відправитися до будиночка старого лісника – дідуся Діани в пошуках доказів. Там же неподалік розміщувалася лісопилка, про яку дівчина прочитала у своєму таємному ноутбуку. Хоча у ноуті не виявилося точних вказівок, а давалися якісь дивні набори шифрів, чисел і кодів. Однак кілька знаків оклику стояло у таких словах: заміський маєток Горіних, лісопереробний комбінат, психоневрологічний санаторій. Потім наведено червоним: жертовник = весілля, присяга на силі = встигнути за місяць, інакше … далі записи обривалися.

Напевно, в цих місцях і слід було пошукати доказів, а вже з весіллями та жертовниками можна розібратися пізніше. Тим більше, Діана зовсім не палала бажанням піти заміж за одного з цих жахливих монстрів в людській подобі. Хоча вона й не бачила істинну сутність Антона Горіна, та була впевнена, що побачене аж ніяк їй не сподобається. Якщо Віолетта Георгіївна — надута ігуана, то ким насправді є її любий синочок?

Тим часом програміст Діма нарешті відслідкував місцезнаходження другого браслету, який теж був оснащений датчиком, та довго не подавав сигнал. Виявилося, що прикраса знаходилася десь у лісі неподалік будиночка лісника, а може й безпосередньо у будинку. От тільки яким чином браслет потрапив туди за кілька десятків кілометрів? Виходить, що нападник зняв з дівчини браслет, щоб завезти і сховати його невідомо де? От тільки навіщо?

Розгадка знаходилась десь дуже близько, капітан це відчував кожним нервом. Він готовий був поїхати хоч до чорта в пекло, тільки б розкрити цю резонансну справу. Чоловік уже прокручував у голові варіанти подальших подій, та все одно точно не знав, чим обернеться така незвична поїздка. Спочатку думав залучити своїх колег, та потім вирішив поїхати самостійно в компанії лікаря, Діани та програміста. Чим менше людей знають, тим краще. Якщо вже справи підуть зовсім погано, завжди можна викликати місцеву поліцію.

Діана повідомила Горіним, що поїде на кілька днів по роботі, мовляв, потрібно замовити спеціальні сухоцвіти для букетів. Антон здвигнув плечима «дій, як вважаєш за потрібне, люба», а Віолетта Георгіївна, здавалось, ні на що не звертає уваги, крім безкінечних походів по бутіках та спа-салонах. Гліб Сергійович теж взяв відгули на роботі, адже не міг залишити Діану в компанії «оцього не менш кровожерливого опера, ніж всі монстри разом узяті». Дмитру не потрібно було нікому нічого говорити, він працював віддалено і просто не набирав роботи на наступний тиждень, повністю присвятивши себе поїздці.