Глава 42

Після слів дівчини капітан єхидно посміхнувся, махнув рукою і промовив:

— Ви знову мене хочете нагодувати своїми побрехеньками? Знову прагнете повернути слідство в іншу сторону? Діано, вибачте, звичайно, але мені навпаки здається, що не випадково ви один період вашого життя лікувалися у психлікарні.

Гліб із тріском стиснув кулаки і різко підвівся:

— Капітане, я не потерплю наїздів у своєму домі. Або ми співпрацюємо, або кожен іде своєю дорогою. Тільки наступного разу, якщо будете щось винюхувати, я можу й не бути поруч, щоб надати вам першу допомогу. Лежатимете під парканом, поки хтось вашим же пістолетом вас і прикінчить.

Денис примирливо підняв руки вгору:

— Я відпрацьовую всі версії. А перед Діаною я прошу вибачення. Можливо, я не так сформулював свою думку. Не гарячкуйте і ви, Глібе, і заспокойтесь. Якщо ви всі невинні, слідство не висуне вам обвинувачень, це я вам гарантую.

Обличчя Діани пішло червоними плямами від обурення:

— Денисе, якби я могла щось згадати, то неодмінно б вам відрапортувала. Мені так набридло бути загубленою в пам’яті, ніби хто навмисне поставив блок на мої спогади!

— В мене є докази амнезії моєї колишньої пацієнтки, — прогарчав лікар, і простягнув дані результатів досліджень  капітану, — Якщо ви звісно, щось у цьому тямите.

— Якщо я чогось і не розумію у ваших лікарських штучках, то віддам на експертизу, де наші спеціалісти швидко виведуть вас на чисту воду. Скільки я вже бачив подібних довідок. Дякую, підшию до справи.

З місця різко підвівся Дмитро Швець, котрий нервово поправляв окуляри однією рукою, а в іншій тримав флешку:

— Долучайте й ці матеріали до справи. Капітане, якщо не довіряєте власним очам, то довіртесь техніці. Діана — спадкоємиця древньої сили богині Дівани, і я це можу довести. А на вечірці вам не привиділось, там дійсно були метаморфи. Можливо, один із них і напав тоді на Діану.

Він це проговорив скоромовкою, адже не розумів, скільки можна переливати з пустого в порожнє, і не сказати головного.

— Ох, хлопче… — похитав головою капітан, який звісно ж не повірив жодному слову, — І ви туди ж. Монстри, богині, дивне пійло на святі… Жахастиків на ніч передивилися? Ви що, всі троє якось пов’язані між собою? Якби ж я міг знайти достатньо доказів, щоб це довести. Спочатку амнезія, потім якісь метаморфи. Дилерська мережа зі збуту наркотиків чи секта? Признавайтесь негайно! — насупив брови, — Досить мене годувати казочками!

— А ви перегляньте відео, і вам стане багато чого зрозуміло.

— Гаразд, — капітан простягнув руку і взяв флешку. Далі вставив носій інформації у ноутбук і почав перегляд. Брови здивовано піднялися на переніссі, але він додивився матеріали до кінця, хоч подекуди і ставив на паузу:

— Я пам’ятаю розслідування деяких з цих справ. І це аж ніяк не схоже на монтаж, та все одно віддам у лабораторію. Нехай наші хлопці перевірять на достовірність дані відео. Діано, — повернув обличчя до дівчини, уважно глянувши їй в очі, — Що ви можете сказати відносно відео? Це ви, чи схожа на вас людина у маскарадному костюмі?

— Так, це я.

— І поки ви, капітане, прискіпуєтесь і не вірите бідолашній, у місті кояться дивні речі. Замість фальшивих обвинувачень, краще б зайнялися розслідуванням, — скипів лікар, — Ось Діана все робить, щоб зупинити розповсюдження монстрів у людській подобі, а ви товчете воду в ступі. Сьогодні ви нам не вірите, а завтра вашим начальником виявиться якийсь метаморф. Якщо вже цього не сталось.

— Денисе, ви ж були на святкуванні! — скипіла й собі Діана, — Ви ж усе бачили власними очима. Невже вам мало побаченого! Ви ж могли загинути в зубах монстрів! Я бачила, як вони розправилися з охороною і заледве сама втекла.

— Не довіряю я власним очам останнім часом. На фото ж не було жодного монстра, — відвалився в кріслі капітан, — Очі можуть обманювати. Тим більше, я нічого не пив і не їв на святі. Єдине, мене цікавить, хто мене вдарив ззаду по потилиці, відволік у сторожку, міцно зв’язав руки за спиною і замкнув на замок двері. Це ж міг бути хто завгодно. І нікому не оголосиш підозру, адже зібралися такі поважні люди. Моє щастя, що я вмію розв’язувати пута і відкривати замки.

— То точно був Карлсон, — вставив свої п’ять копійок Діма, — якраз він синтезує наркотики з варення. А керівником секти у них Фрекен Бок. А ще…

— Дімо, досить, — перебив його Гліб, — А то капітан вже точно не захоче з нами розмовляти.

— Навкруг творився хаос. Мені самій дивно, що я побачила, — чорнявка мовби не слухала останніх слів, лише розвела руками, — Поки я не втратила пам’ять, я намагалася у всьому розібратися, а тепер заплутуюся ще більше. Знаю, що мій наречений з його матір’ю вплутані в ці справи по самі вуха, але яка їхня конкретна роль – не здогадуюся. Чомусь я згодилася переїхати в маєток Горіних, щоб готуватися до весілля, хоча зараз не розумію свого вчинку. Здається, я хотіла підловити Антона на чомусь незаконному. А чому втікала? От не знаю!

— Ех, Діано. Навіть мені не розкрила карти, – сумно промовив Дмитро, – А ще подруга…

— Бо не хотіла вплутувати. Як виявилося, деякі містичні істоти вирішили стати на мій бік і допомогти в боротьбі з Радою Шести і всесвітнім злом. Тільки мені зараз потрібна ваша допомога, усіх трьох. Мені потрібно підключити Інтернет зв’язок для пошуку і поширення інформації, — поглянула на Діму, — Мені не обійтися без медичної допомоги, щоб дізнатися, що коїться з моїм тілом, — посміхнулася лікарю, — А також мені слід неофіційно прохати допомоги в поліції, щоб кинути за грати всіх причетних до цього безладдя, яке може доторкнутися до кожного жителя міста, області, а далі й світу. Якщо мені досі ще хтось не вірить, що ж… дивіться.

Дівчина підійшла до вікна і широко його відчинила. Заплющила очі, і ніби подивилася всередину себе, викликаючи образ войовничої лісової діви. Простягнула поперед себе руку і щось тихенько прошепотіла. Різко розвернулася в кімнату, і присутні охнули від побаченого. Досі чорні коси набули мідного відблиску, очі підсвічувалися зеленим, а замість сукні дівчина була одягнута в обтислий шкіряний костюм. За плечима в неї з’явився лук, на боці теліпався сагайдак зі стрілами, а з іншого боку — великий сріблястий меч, що поблискував під променями місяця. Досі темне безхмарне небо прорізала блискавиця, якій одізвався далекий гуркіт грому.