Глава 41

Діана запевняла себе, що все під контролем, тому легко збігла східцями до таксі, яке вже очікувало на неї. А Гліба Сергійовича чекала серйозна розмова з капітаном. І хоча обоє терпіти не могли одне одного з першої хвилини знайомства, все ж повинні були знайти компроміс, який врятує життя Діани Мірошниченко.

По дорозі додому дівчина сумнівалася, чи правильно робить, повертаючись у самісіньке лігво монстра. Та Хазяїн на вечірці говорив, що заключна стадія якогось ритуалу відбуватиметься на весіллі, тому зараз її ніхто не чіпатиме. Ну не пов'яжуть же її, і не триматимуть у підвалі до весілля? Та якщо вони цього не зробили раніше, то і зараз вона зможе вільно пересуватися. З такими думками чорнявка і незчулася, як таксі зупинилося перед воротами маєтку.

Будинок зустрів Діану гробовою тишею. Та їй і не хотілося кого-небудь бачити, щось пояснювати та обговорювати вчорашню вечірку. Тим більше, Віолетта Георгіївна в образі надутої, ніби величезна фіолетова куля, ігуани зі шпичастою спиною, не йшла з голови. А якщо вона і досі чекає її в цій подобі за обіднім столом? Але все минулося, назустріч дівчині вийшла покоївка Ліза, котра потягувалася зі сну, ніби щойно прокинулася:

— Доброго ранку, Діано.

— Вітаю! Лізо, щось сьогодні якось незвично тихо. Де всі?

— Ваш наречений рано вранці заїхав, переодягнувся, і знову поїхав в офіс. Навіть снідати не захотів, і відмовився від традиційної чашки кави. Говорив, що дуже поспішає. А Віолетта Георгіївна навіть на ніч не поверталася. Лише зателефонувала, що залишиться до вечора у дружини мера Беати Віталіївни. Та там багато гостей залишилися ще й на сьогоднішній день, — дівчина хіхікнула, — Треба ж подоїдати те, що залишилося на столах.

Діану заледве не знудило, коли вона уявила, що саме «треба доїдати». Відігнала непрохані думки, і посміхнувшись, вимовила:

— Добре. Піду досипати до себе в кімнату.

— Вибачаюсь, а чому ти в спортивному костюмі? Чи вечірка була настільки весела? Говорять, там такий розкішний басейн!

— Ой, Лізуню. Невдало перелила на себе сік, от і довелося переодягнутися. Басейн, як басейн, вірніше, отаке-от невелике озеро, — широко розвела руки в сторони, та таємничим голосом продовжила, — А наш мер настільки крутий, що навіть поселив у озері справжнісінького водяника і русалок.

Дівчата щиро розсміялися. Діана піднесла це як жарт, хоча говорила правду, та Лізі це було знати необов’язково.

— Діано, можливо, щось треба? Сніданок принести в кімнату? Чи накривати в їдальні?

— Дякую, нічого не потрібно. Я вже в місті поснідала. Якщо я зараз за господиню цього дому, то надаю тобі вихідний. Можеш відпочивати, чи використати на свій розсуд, — промовила чорнявка, розвернулася, і стрілою злетіла на другий поверх. Їй хотілося швидше зачинитися в своїй кімнаті і відкрити ноутбук, який захопила на роботі.

Дівчина і не помітила, як очі Лізи зблиснули дивним зеленим сяйвом.

***

Вже ввечері квартира Гліба Сергійовича перетворилася на генеральний штаб. Тут планувалася серйозна розмова, тому всі учасники були зосереджені, і готові доводити свою точку зору. Всі вікна були тісно зашторені, на столику мерехтів лише один маленький світильник. У вітальні в кріслах сиділи: господар квартири Гліб Клименко, капітан Денис Середа та Діана Мірошниченко. Через пару хвилин до трійці приєднався програміст Діма Швець, який не міг залишатися осторонь, коли небезпека нависла над містом. Недбало кивнув присутнім на знак привітання, щось пробурмотів про затори на дорогах, і плюхнувся на дивані. Всі зрозуміли, що можна починати. Навіть повітря в кімнаті стало наелектризованим, адже кожен розумів, що від цієї зустрічі багато чого може змінитися.

— Отже, всі зібралися? — підняв брову Денис, — Тоді почнемо. Я зібрав вас всіх разом, як свідків у цій справі, адже отримав нові дані. Підкреслюю, поки що свідків, а там видно буде. Діано, — кивнув брюнетці, — все почалося з нападу на вас у темному провулку. Те, що справу закрили, нічого не значить. За наявності доказів її з легкістю можна поновити. Хоча, скажу чесно, розслідування зайшло в тупик, ніяких слідів і біоматеріалу на місці злочину не виявлено. Тобто, за показами криміналістів жодна людина не перебувала там у момент нападу…

— І ви вважаєте, що у цьому винна Діана? Можливо, погано шукали, і вирішили повісити злочин на неї? – запально відізвався Діма, адже з самого початку не вірив в успіх того, що капітана можна зробити союзником.

Діана з Глібом довго умовляли  програміста в правильності цієї ідеї, і запевняли, що добре буде, якщо на їхньому боці буде ще й поліціянт. Діма не заперечував проти цього, він розумів, що залучення поліції з усіма людськими і технічними ресурсами допоможе їм, однак мав сумніви саме у відношенні Дениса Середи, точніше, його неадекватного характеру.

— Я б попросив вас не звинувачувати поліцію у поганій роботі, бо змушений буду ще й вас притягнути до відповідальності за перешкоду слідству.

— Якому слідству? – не вгавав Діма, – Діана у цій справі потерпіла, а ви з неї робите підозрювану.

— Я цього не говорив. У більшості випадків потерпілий знає нападника, і його мотиви, тому я вважаю, що пані Мірошниченко щось приховує, і не хоче сприяти слідству. Також я впевнений, що вчорашня вечірка, де фігурували наркотики, і напад на неї – пов’язані.

— Ви хотіли заарештувати її за те, що не знайшли нічого на місці злочину? Значить найміть нормальну собаку, щоб хоч вона щось знайшла, раз поліція ні на що не здатна.

— Прилеглу територію обшукували дуже ретельно, і крім крові жертви, ніяких слідів не виявлено. Не могли ж у нападника відрости крила?

— Чому не могли? А раптом, нападник – Карлсон, що живе на даху, і має пропелер на спині? А що? Цілком нормальна версія. Прилетів, покусав, полетів — і ніяких слідів. Я впевнений, що злочинець – він, – знову відізвався програміст, — Так і запишіть, і здайте справу в архів, якщо не хочете нікого слухати.